Я більше не готую на всіх! Лише для себе та Оленки. Це як так? обурився Богдан. Бо в нашій родині, як я зрозуміла, кожен сам за себе. Тепер і живите так!
Мам, де мій сніданок? Соломія ввірвалася до спальні без стуку. Я запізнююсь на заняття!
Наталія спробувала підвестись, але в очах потемніло. Термометр показував тридцять вісім і пять. Горло пече, у грудях хрипить.
Соломіє, я хвора Візьми щось із холодильника.
Там пусто! Лише йогурти для маленької! Донька стояла в дверях, склавши руки на грудях. Ти завжди тільки про неї й думаєш!
З дитячої пролунав плач. Оленка прокинулась. Наталія змусила себе встати. Ноги не слухались, перед очима плив туман.
Наталко, а де моя сорочка? Богдан виглянув із ванної. Блакитна у смужку?
У шафі має бути
Нема! Ти прасувала її вчора?
Наталія притулилась до стіни. Вчора вона провела весь день із температурою, намагаючись доглядати молодшу.
Ні, не встигла.
От дідько! У мене нарада! чоловік роздратовано грюкнув дверима.
Оленка плакала все голосніше. Наталія побрела до дитячої, взяла доньку на руки. Малеча притулилась до неї, схлипуючи.
Мам! крик Соломії з кухні. Тут взагалі нічого немає! Навіть хліба!
Гроші на столі, купиш по дорозі.
Я не буду заходити в магазин! У мене тест! І взагалі, це твій обовязок годувати нас!
Наталія мовчки пішла на кухню, тримаючи Оленку. Дістала з морозилки котлети, поставила пательню.
І макарони звари! Скомандувала Соломія, не відриваючись від телефону.
Поки сніданок готувався, Богдан вийшов із спальні у зімятій сорочці.
Довелося вдягнути цю. Виглядаю, як жебрак. Дякую тобі!
Наталія мовчала. Говорити було боляче, та й сил не лишилось.
У Марянки сьогодні день народження, заявила Соломія, накладаючи собі макарони. Піду до неї після школи. Повернусь пізно.
Соломіє, мені дуже погано. Може, залишишся вдома? Допоможеш із сестрою?
Ще чого! Я півроку цієї вечірки чекала! І взагалі, я не просила сестру! Це ваші проблеми!
Донька схопила рюкзак і вилетіла з квартири, грюкнувши дверима.
Богдан доїдав, гортаючи новини.
Богдане, може, прийдеш сьогодні раніше? Мені дуже погано.
Не можу. Корпоратив після роботи. Обовязки, ти ж розумієш.
Але я ж хвора
Ну, випий парацетамол. Ти ж не лежача. Тримайся якось.
Він поцілував її у скроню гарячу, вогку від поту і пішов.
Наталія залишилася сама з трирічною донечкою. Оленка вимагала їжі, уваги, ігор. Наталія робила все на автоматі, відчуваючи, як сили покидають її.
На обід температура піднялася до тридцяти девяти. Вона ледве нагодувала дитину, поклала спати й звалилась на ліжко. У голові гуло, серце билося нерівно.
Телефон задзвонив. Повідомлення від Соломії: “Мам, дай грошей на подарунок Марянці. Терміново!”
Наталія не відписала. Не було сил навіть взяти телефон.
Ввечері першим повернувся Богдан. Під мухою, веселий, із пакетом.
Купив пива та чіпсів! Сьогодні матч! Він плюхнувся на диван, увімкнув телевізор.
Богдане, погодуй Оленку, будь ласка. Я не можу підвестися.
Що, зовсім погано? він нарешті подивився на дружину. Чого ти така червона?
Температура висока. Весь день
Ну, виклич швидку, якщо зовсім кепсько. А де Оленка?
У ліжечку. Скоро прокинеться.
Гаразд, погодую. Але нехай спочатку прокидається.
Донечка прокинулася за півгодини. Плакала, кликала маму. Богдан неохоче відірвався від телевізора, взяв її на руки.
Чого ревеш? Ходи до тата!
Але малеча рвалась до мами, плакала ще голосніше. Богдан збентежився.
Наталко, вона тебе кличе!
Дай їй печиво з шафки. І сік.
Де? Я не знайду!
Довелося підвестися. Світ захитався, вона ледве встигла схопитись за стіну. Наталія дістала печиво, налила сік. Оленка заспокоїлася.
Соломія повернулася за північ. Наталія не спала температура не давала.
Чому не відписала? Почала донька з порога. Мені довелося у мами Марянки гроші позичати! Сором!
Соломіє, я весь день із температурою
І що? Телефон взяти не могла? Дві секунди!
Наступного ранку Наталію розбудив Богдан.
Вставай! Мені на роботу, а Оленка плаче!
Температура спала, але слабкість залишилась. Вона встала, почала одягати донечку.
А сніданок? спитав чоловік.
Зроби сам. Я Оленку в садок відведу.
Сам? Та я ж не вмію! І часу нема!
Навчишся.
Щось у її голосі змусило його замовкнути. Він буркнув щось і пішов на кухню.
Коли Наталія повернулася з садка, у домі був безлад
Я більше не стоятиму біля плити для всіх! Досить!