Я вам більше не служу!
Я вам більше не покоївка!
Привіт, кохана! В мене для тебе велика новина! Приготуй сьогодні на вечерю свою фірмову страву!
Що сталося? з тривогою запитала Оксана.
Все чудово! Розповім увечері!
Дзвінок обірвався, а жінка з сумнівом глянула у вікно. На дворі стояв холодний жовтень. Дзвінок чоловіка не покращив її настрою адже за двадцять пять років шлюбу він ніколи не робив сюрпризів, тим більше великих.
Двері дзвеніли саме тоді, коли вона виймала з духовки фірмове мясо з секретним соусом.
Здоровенькі були, господине! Як смачно пахне! з радістю вигукнув Петро, з гуркотом ставлячи пляшку на стіл. Накривай стіл! Мисливець удома!
Чого ти такий схвильований? О, мисливець? жінка дивилася на чоловіка з підозрою.
Зараз помию руки й прийду.
Наливаючи вино у келихи, Петро урочисто промовив: Підіймаю цей келих за найкращого чоловіка й батька у світі! А також за нас і за дві тижні чудового відпочинку в найкращому тризірковому готелі біля моря.
На мить Оксана навіть зраділа, але чоловік продовжив:
Ти знаєш, що Віталій вміє пірнати з аквалангом?
Що? жінка збентежилась.
Ну як ти, мамо?! Віталій, чоловік нашої улюбленої доньки Марічки.
І до чого тут Віталій і Марічка?
Як ти, Оксано? Сидиш удома занадто довго? Ми поїдемо всі разом, одна велика родина.
Жінка поставила келих, навіть не куштувавши. Вона втомлено подивилася на чоловіка.
Хто сплатив подорож?
Звісно ж, я! гордо вдарив себе в груди Петро.
Ти двадцять пять років годував мене обіцянками про подорож до райського острова, а тепер хочеш, щоб ми летіли з донькою та зятем?! Адже я їх і так щодня бачу! Вони вдома не готують, бо в нас завжди можна поїсти! Ти не тільки продукти їм купуєш, а й за квартиру платиш. Бо вони не розуміють «дорослих справ».
Та ж Маріченька почав Петро.
Що Маріченька?! Я народила у вісімнадцять! Тішила себе, що потім поживу! А що зараз? Мені сорок пять. Нічого не бачила й ніде не бувала. Працюю вдома. Не відходжу від плити й раковини.
У її очах зявилися сльози. Гіркота стиснула горло.
Оксана любила доньку, але зовсім байдуже дивилася на зятя. Вона вважала, що дорослі люди повинні жити самостійно. Коли у вісімнадцять вона завагітніла й вийшла заміж, їй ніхто не допомагав. Від чоловіка, який працював у науковому інституті, допомоги було мало. Опанувавши бухгалтерську справу, вона й досі консультувала кілька фірм. Іноді вся відповідальність за добробут родини лежала саме на її плечах.
Оксано! голос чоловіка став жорсткішим. Що це за нявкання? Ми з тобою й так багато часу проводимо разом, а діти ще тільки шукають себе, їм треба допомогти.
Ти ніколи не думав про мене?
Звісно! Адже ти теж їдеш! У чому проблема?
Мабуть, проблема в мені прошепотіла жінка й, підвівшись із крісла, пішла у кімнату.
Наступного дня прийшла Марічка.
Привіт, мамо! Не з пустими руками, помахала вона коробкою з замороженою піцою.
Привіт. Мікрохвильовка там, Оксана показала у бік кухні й сіла у крісло перед компютером.
Мамо, що з тобою? Незабаром приїде Віталій, я думала, що до піци звариш якийсь супчик і чаю.
Кухня там, ще раз показала жінка, не відводячи очей від роботи.
Чого ти така зла? Тато скаржився, що не оцінила його подарунка.
Щоб мене зрозуміти, треба побути мною, тихо відповіла Оксана.
Що це ти там бурмочеш? Донька прийшла в гості, а ти сидиш і вдаєш, що мене нема! Думала, разом подивимося вміст шафи, а потім підемо за покупками для відпочинку. Тому й Віталія покликала, щоб допоміг нести покупки!
Оксана не витримала й підвелася з крісла.
Слухай, доню, якщо не бачиш, я працюю. Вже двадцять сім років працюю на вас! Щоб твій батько міг спокійно сидіти на дивані без перспектив і нормальної зарплати. Щоб моя донька могла використовувати мене як кухарку й банківську картку для покупок.
Вона вдихнула повітря, щоб продовжити, але дзвінок у двері її перервав. Прийшов Віталій. Тридцятирічний чоловік з товстими вусами, бородою й постійним гіроскутером.
Вітаю, тіто Оксано! Я приніс подаруночок! Від усього колективу. Петро теж долучився! сказав він і дістав із сумки блендер. Вибач, що без коробки. Не вліз у рюкзак. Але всі насадки тут.
Ну, хіба не чудово, мамо? Ти ж любиш готувати, то ж чудовий подарунок для домогосподарки!
Оксана лише зітхнула й пішла до своєї кімнати.
Що з нею сталося? почула вона роздратований шепіт В
