Через таке я й женитися не хочу. Не вірю жінкам! А ти не смій через дурниці родину розвалювати, чуєш?
Я вже доїв свою яєшню і допивав каву, коли дружина, почервонівши, ніяково запитала:
У тебе інша?
Звідки ти
Не бреши, Тарасе. Просто скажи правду.
Тепер і я покрився плямами таке трапляється, коли не хочеш брехати, але й правду сказати не виходить.
Можеш мовчати. Я все зрозуміла.
Як опечений, я вилетів на вулицю. Весь день ходив як непритомний: ситуація вибила з колії, а рішення треба було прийняти. Брехати дружині я не міг вона занадто багато для мене значила.
Так, у мене була інша. Молода, гарна, розкішна посміхнетеся знесло дах, залишився лише тестостерон, який ліз з усіх щілин?
А ось і ні! Не молодша і не краща за дружину. Однокласниця. Перше кохання. Незакритий гештальт, як то кажуть. Випадково зустрів через роки.
Тарас, це ти? Оце так змінився! Ніби львівський аристократ!
Я знітився. Переді мною з лукавою усмішкою стояла Олеся.
Я стояв як дурень, почуваючись ніяково. Вона оглянула мене з голови до пят моя мучителька (у школі дражнила прізвиськами, які всі підхоплювали).
Пішли в кафе, поспілкуємося, буде міні-зустріч випускників. Ось ще одна наша знайома зараз вийде.
Я не встиг відповісти з магазину вийшла вона. Соломія. Білява, тендітна, з болісно знайомою посмішкою.
Тарасе Гриценку, це ти? промовила вона мяким голосом. Скільки літ?
Я лише посміхнувся у відповідь у горлі стояв ком.
Звичайно, я повів їх у кафе. Ми гарно поговорили, а наступного дня, не в силах стримувати емоції, я зустрів Соломію після роботи.
Вона не здивувалася. Ми знову сиділи в кафе, потім я опинився в неї і пропав!
Півроку я жив у двох вимірах. В одному родина: діти, Ярик і Оленка, яких обожнюю, і дружина, яку люблю.
Так, люблю! Кохання не зникло, воно просто притихло.
Другий вимір Соломія, вибух емоцій, щастя володіння. Якби можна було, я б стрибав між цими світами. Саме тому, коли дружина мене розкрила так раптово, я був не готовий.
Єдине, що спало на думку взяти паузу. Справжню. Подумати і вирішити.
Я вже збирався подзвонити дружині, Галині, але вона випередила:
Тарасе, я з дітьми поживу у батьків. Мені треба подумати. Лише прошу будь на звязку з дітьми. Вони тебе люблять.
Ще більш розгублений, я пішов додому. Я думав, що рішення залежить лише від мене, але ж дружина теж може вибрати і не на мою користь.
Декілька днів я думав про Соломію (свіже, яскраве) і про Галину (дружину). Згадував лише добре не хотів втрачати жодну.
Не знаю чому, але захотілося подзвонити шкільному другу Юркові. Ми дружили і в школі, і в армії. Колись обидва закохувалися в Соломію без взаємності. Можливо, тому я й подзвонив.
Домовилися зустрітися. Запросив до себе на дворі лив дощ, а в таку погоду краще вдома. Юрко не був одружений, жив із батьками, а я тимчасово вільний.
Купив пельменів, ковбаси і пляшку (що ще треба чоловікам?) і чекав друга.
Оце так хата! Юрко озирався. Де ж твоя дружина? Хотів їй респект висловити!
У батьків. Давай, по першій!
Випили. Потім ще. І тільки тоді я розповів про Соломію, про бурхливий роман і свої сумніви. Юрко довго мовчав, що було для нього незвично.
Чого мовчиш? Ти ж теж за нею колись сох.
Ні, що ти! він гірко посміхнувся. Слухай, не треба тобі цього. Я знаю, про що кажу.
І що ж ти знаєш? я розлютився.
Я жив із нею півроку, Тарасе. Юрко зідхнув. Вона тоді була розлучена. Знаєш, хто її чоловік був? Богдан Шевченко, памятаєш?
Шевченко? Не знав. Вона сказала, що розлучена, але імя не називала.
Він їй колись подобався. Я був неконкурентоспроможний. Вона за нього вийшла ідеальна пара. А потім почала його пиляти: грошей мало, жити зі свекрухою не хоче Він поїхав на заробітки, потрапив у аварію. Всі гроші пішли на його лікування.
А потім у неї зявилася квартира і вона пішла від нього.
Ми з нею зустрілися «випадково». У кафе посиділи, потім кохання Я вже одружуватися збирався! А вона поїхала у «відрядження» і повернулася із засмагою. Каже: «Там було нудно, ходила в солярій».
Я став слідкувати і вистежив. Виходить із джипа з дідусем! Я не витримав, накинувся на нього ледве розтягли. Виявився якоюсь шишкою. Мене врятувало лише те, що йому світитися не хотілося адже це він їй квартиру купив
Юрко замовк, потім додав:
Через таке я й не одружуюсь. Не вірю жінкам! А ти не смій родину губити, чуєш?
Він пішов.
Я впав на ліжко, думаючи
