Я дуже хвuлювалася, коли залuшала свою доньку зі свекрухою. І мала рацію. Жодного дня більше не залuшу Вероніку з батьками мого чоловіка

Мене зовуть Євгенія. Зі своїм чоловіком Юрієм ми живемо разом майже вісім років. Виховуємо трирічну доньку Вероніку.

Трапилося одного разу так, що нам з чоловіком треба було поїхати. Хоч як не крути, а дитину ніде залишати. Тільки у свекрів. Мама та батько Юрія люб’язно погодилися на це. А я дуже не хотіла відправляти донечку до них, однак вибору у мене не було.

Коли Веронічці був лише один рік, Олена Дмитрівна, мати мого чоловіка та наша дорога бабуся, почала проявляти велику турботу за нашою дитиною. Однак нічого корисного я в тому не вбачала. Вона намагалася їй всунути до рота соску. На запитання «Навіщо?» – була одна відповідь: «Всі так робили. І я так робила. Подивися якого красеня-чоловіка тобі зростила». Олена Дмитрівна намагалася відпоїти нашу дівчинку коров’ячим молоком, хоча я не розуміла: навіщо? У нас було грудне вигодування, ми давно ввели прикорм. Та суперечки з бабусею перетворювалися у нарікання, що я погана мати. Не буду описувати подальші дії моєї свекрухи стосовно Вероніки. Але скажу відверто, що звикла лікарям довіряти, а не бабським забобонам.

Тому перед від’їздом я написала інструкції для бабусі: по режиму дня та по харчуванню. Та тільки ми за поріг – і Олена Дмитрівна закинула всі правила та почала самостійне виховання.

Коли ми повернулися, я була шокована. Вероніка їла чупа-чупс і запивала його купленим у магазині соком. Хоча ці продукти для нашої донечки під забороною, щоб ацетон не викликати. А моя дитина їла усю їжу, що була для дорослих. Окремо для неї тут ніхто не готував.

Про інші порушення моїх правил мені невідомо, але зрозуміло, що бабуся робила усе, що за потрібне вважала. Тому я зробила висновок: наступного разу донька гостюватиме з ночівлею у бабусі хіба що тоді, як виповниться їй років двадцять.