“Я хочу розлучення,” прошепотіла вона, відводячи погляд.
Був холодний вечір у Києві, коли Оксана тихо сказала: “Я хочу розлучення,” не дивлячись у вічі чоловікові, Тарасові.
Його обличчя миттєво зблідло. У повітрі зависло німе запитання.
“Я залишаю тебе з тією, кого ти справді любиш,” сказала Оксана, усвідомлюючи, що головною жінкою в його житті завжди була мати. “Я більше не хочу бути дублеркою.”
У горлі стиснуло, а очі зрадницьки зволожилися. Біль і роки розчарування виривалися назовні, забираючи подих.
“Про що ти? Яка ще жінка?” Тарас остовпіло дивився на дружину.
“Ми стільки разів про це говорили. З нашого весілля твоя мати витягує з нас гроші, час і сили. А ти все приймаєш, бо ‘її борщ наваристіший, а млинці пухкіші’. Я більше не можу,” вибухнула Оксана.
Сльози котилися по її почервонілому обличчю. Вона шкодувала про мрії, які колись так ясно бачила. Перспективний наречений, престижна робота, життя у центрі Києва а вийшла боротьба за власне щастя.
Пять років тому Оксана несміливо зайшла у велику вітальню квартири. Меблі, посуд, декор для дівчини, що більшість життя провела у спільному гуртожитку, все виглядало дорого й крихко.
“Невже мені так пощастило знайти чоловіка з власною оселею?” насмішкувато посміхнулася вона, поклавши руки Тарасу на плечі. “Почекай, поки я розкидаю скрізь шкарпетки тоді розкажеш, як я тебе вразила.”
Вона швидко переїхала до нього після знайомства. Їхній роман розквітав і жадав продовження.
Тоді Оксана закінчувала журналістику в КНУ, а Тарас, на пять років старший, працював менеджером із продажів із стабільним доходом.
Через рік після переїзду вони одружилися.
“Скоро переробимо гостьову кімнату на дитячу,” якось сказала Оксана, обіймаючи чоловіка та натякаючи, що готова до дитини.
Але місяць потому зявився інший “додаток” мати Тараса, пані Шевченко, з двома валізами на порозі. Вона була дуже близька з сином принаймні, так їй здавалося.
Її виховання, сповнене почуття провини та вимог самотньої матері, виростило чоловіка, який вважав себе їй винен. Вона пишалася сином і вважала, що це її заслуга.
Щомісяця Тарас віддавав “борги” за квартиру, авто та дитинство. Оксана спостерігала збоку, не хо
