Багато років тому, у маленькому місті на Поділлі, сталася ця історія.
“Я хочу зробити тест якщо Настя справді моя я заберу її.”
“Бери вже зараз, бо під ногами вертиться набридло, годувати треба, одягати треба, я собі навіть чаю не варю, щоб їй щось купити. Оце життя Дай грошей, Юрку, а?”
Ганна збиралася на роботу. Швидко зробила чоловікові палянички, загорнула в серветку й поклала на стіл. Юрко працював у майстерні, обідів там не було, тому завжди доводилося брати їжу з дому.
Сама Ганна працювала у корчмі кухаркою. Їй доводилося виходити раніше, бо дорога займала більше часу.
На дворі накрапав дощ. Ганна взяла парасольку, що стояла в сінях, але та вислизнула з рук і з гуркотом впала. Вона завмерла, прислухаючись чоловік не прокинувся.
“От я й роззява!” прошепотіла й вийшла, обережно зачинивши двері.
Маршрутка приїхала швидко. Ганна сіла біля вікна, дивилася на мокрі вулиці й думала про своє життя. Вона вже не була молодою дівчиною, йшов третій десяток, жили вони з Юрком небагато, але здавалося щасливо.
Однак одне її завжди турбувало дітей у них не було. Три роки шлюбу, а лікарі тільки розводили руками: “Усе в порядку, матінко, треба чекати”.
Маршрутка зупинилася. Ганна розплатилася й пішла через парк за ним була корчма.
Раптом вона зупинилася: на лавці сиділа маленька дівчинка й плакала. На ній була легенька кофтинка, а по обличчю, змішуючись з дощем, котилися сльози.
“Привіт, доню! Чого тут сама?”
“Мама вигнала”
“Як вигнала?” Ганні не вірилося.
“Вона спала, а я хотіла їсти Прокинула її, а вона”
Дівчинка схлипнула.
“Як тебе звати?”
“Настя.”
“Що ж мені з тобою робити, Настечко?” Ганна глянула на годинник. “Де твій дім?”
“Ось там недалеко.”
Вони пішли туди, де показала дівчинка. Юрчиха натиснула дзвінок, але двері довго не відчиняли.
Нарешті зявилася жінка нечесана, у брудному халаті. Вона здивовано подивилася на Ганну, потім на Настю й мовчки відступила.
У хаті пахло затхлістю. На підлозі сміття, на шафі товстий шар пилу. Ганна озирнулася й раптом побачила фотографію.
Вона аж задихнулася від здивування.
Це ж Юрко! Але на його фото вдома було обрізано залишився тільки він. А тут поруч стояла гарна молода жінка, в якій Ганна ледве впізнала ту, що тепер брудними руками чесалася.
“Ну?” буркнула та.
“Як це ну? Ваша дитина плаче на вулиці, а вам байдуже?”
“А ти мені не читай! Іди своїх роби, якщо є!” різко повернулася до доньки. “Де ти швендяла?”
Настя шмигнула в кімнату. Ганна вийшла, не знаючи, що й думати.
Увесь день вона не могла позбутися думок про ту жінку, про фотографію А ввечері, подаючи Юркові знімок, запитала:
“Коханий, хто це з тобою?”
“Ольга. Ми колись але вона пішла до іншого. Забрала з собою й дитину, яку чекала Хоча потім сказала, що позбулася її. Я тоді поїхав, зустрів тебе Навіщо ти питаєш?”
Ганна розповіла про Настю.
Юрко задумався.
“Скільки їй років?”
“Шість чи сім.”
“Вона може бути моєю”
Він запитав адресу. Ганна пішла спати, але опівночі прокинулася й побачила, що на кухні світло. Юрко сидів, задумавшись.
Наступного дня він прийшов до Ольги. Двері відчинила Настя.
“Ти мій тато?” спитала вона просто.
Ольга зявилася з кімнати недбала, злісна.
“Ти чого прийшов? Грошей треба? Аліменти ж не платив!”
“Чому ти збрехала, що не залишила дитину?”
“Той, новий, казав буде батьком. А потім кинув Я хотіла повернутися, але ти вже зник.”
Юрко дивився на неї й не вірив, що колись любив.
“Я хочу тест. Якщо Настя моя заберу.”
“Та бери вже! Годуй, одягай! Дай хоча б сотню!”
Настя несміливо підійшла:
“Ти мене не будеш бити?”
Юрко ледве стримався.
“Ніколи.”
Він вийшов, але Ольга наздогнала:
“Ну, гроші є?”
Юрко кинув купюри й повернувся за донькою.
Тієї ж днини Настя ввійшла в їхню хату. Ганна стояла, не вірячи очам.
А коли викупана дівчинка гралася з кошеням, Ганна запитала:
“Ти впевнений, що правильно зробив?”
“Як інакше можна з рідною дитиною?”
Ганна вийшла на кухню й заплакала. Вона так хотіла дитину А тепер ця Настя. Як до неї ставитися?
Раптом хтось торкнувся її голови. Ганна підняла очі це була Настя.
“Ти плачеш? Я теж іногда плачу. Хочеш, розкажу казку?”
Ганна пригорнула її.
Минув рік. Тест Юрко зробив, але для них і так усе було ясно Настя залишилася з ними.
Ганна полюбила її
