«Я не приймаю іншої невістки, а ти роби, як знаєш!» – сказала мати синові. Степан закінчував університет і вирішив, що настав час одружитися зі своєю першою коханою зі школи — Оленою! Олена була вродливою, але попри це залишалася щирою та розумною дівчиною. На той час вона писала магістерську роботу. Молоді домовилися, що одружаться, як тільки вона захистить диплом. Степан пішов розповісти матері про намір одружитися, але та мала для нього зовсім інші плани. Мати сказала, що або він одружується з Іриною — донькою сусідів, або ні з ким. А потім запитала: що важливіше — кар’єра чи кохання? Вона мріяла бачити сина успішним чоловіком. Ірина була з заможної родини й давно закохана в Степана, а він дивився тільки на Олену, яка походила з небагатої родини. Мати Олени була з поганою репутацією… Що скажуть люди? «Не хочу іншої невістки, а ти роби, що хочеш!» — сказала мати синові. Степан довго вмовляв маму, але вона була непохитна, а згодом сказала, що прокляне його, якщо той одружиться з Оленою. Степан злякався. Вони з Оленою ще зустрічалися пів року, але їхні стосунки поступово згасли. Врешті-решт він одружився з Іриною. Дівчина щиро кохала його, але вони не святкували весілля — Степан не хотів, щоб десь з’явилися весільні фотографії, які могла б побачити Олена. Ірина з багатої сім’ї, тож Степан переїхав у великий будинок її батьків. Батьки допомагали йому будувати кар’єру. Але він так і не відчув щастя. Степан не хотів дітей. Коли Ірина зрозуміла, що він не зміниться, сама подала на розлучення. На той момент Степанові було вже сорок, а Ірині — тридцять вісім. Згодом вона вдруге вийшла заміж, народила дитину й стала дійсно щасливою. Степан мріяв про одруження з Оленою, намагався її знайти, але все марно. Здавалося, вона просто зникла. Потім він дізнався, що її більше немає. Знайомий розповів: після розриву вона вийшла заміж за першого ліпшого чоловіка, який виявився негідником — побив її до смерті. Після цього Степан оселився у старій квартирі своїх батьків і спивався. Його супроводжувало лише фото Олени, і він так і не зміг пробачити матері.

«Не хочу іншої невістки, а ти роби, що хочеш!» сказала мені мама.

Я, Олександр, закінчував навчання в університеті у Львові й вирішив: настав гарний час одружитися зі своєю першою коханою зі школи, Ганною! Ганна була красивою, але найголовніше щирою та розумною дівчиною. Вона якраз дописувала свою дипломну роботу. Ми домовилися, що відгуляємо весілля одразу після її захисту.

Вирішив розповісти мамі, що хочу взяти шлюб, та новина їй не сподобалася. Вона одразу заявила, що або я беру за дружину Оксану дочку наших сусідів, або не одружуюсь взагалі. Потім мама спитала: що для мене важливіше кохання чи карєра? Вона постійно мріяла, щоб я став успішною людиною.

Оксана була зі заможної родини, до того ж, вона, здається, давно мала до мене почуття. А я був по вуха закоханий у Ганну, яка росла в простій сімї. Мати Ганни мала погану славу… Що скажуть люди на все це?

«Мені іншої невістки не треба, роби, як знаєш!» наполягала мама.

Я намагався переконати її ще довго, та все було марно. Зрештою мама заявила, що якщо я одружуся з Ганною, вона мене відріже від родини. Я злякався. Ще пів року ми зустрічалися з Ганною, але наші стосунки почали згасати.

В результаті я одружився з Оксаною. Вона справді була в мені закохана, але великого весілля ми не робили я не хотів, щоб Ганна бачили мої фотографії. Оскільки Оксана була з багатої родини, ми оселилися у великому будинку її батьків під Києвом. Батьки допомогли мені з роботою та зростанням у карєрі. А щастя все одно так і не відчув.

Я не хотів дітей. З часом Оксана зрозуміла, що не переконає мене у зворотному, і сама подала на розлучення. На той момент мені виповнилося сорок, а Оксані тридцять вісім. Вона згодом вийшла вдруге заміж, народила дитину й по-справжньому зажила.

А я ще довго мріяв про життя з Ганною, пробував її знайти, але все було марно мов крізь землю провалилася. Потім дізнався від знайомих, що після нашого розлучення вона поспішила заміж за першого зустрічного, який виявився нікчемою й злочинцем. Він побив її до смерті.

Після того я повернувся у стару квартиру батьків у Львові й потонув у самотності та алкоголі. Щодня переглядав наше спільне фото й ніколи не зумів простити мамі того, що сталося.

Зараз на душі важко, але я зрозумів свою помилку: не можна дозволяти страху та чужим амбіціям керувати власною долею. Потрібно вміти відстоювати свої почуття та вибір, інакше ніколи не станеш щасливим насправді.