У перший же день в університеті дві дівчини одразу помітили одна одну. Обидві гарненькі, зовні схожі. З того часу їх завжди бачили разом.
Марія вважала, що заслуговує на краще, ніж провести все життя у маленькому містечку, як її батьки. Мати працювала продавчинею, тато будівельником, пив, звичайно. Після школи вона оголосила, що їде вступати до Києва.
Батьки поохкали, але не заважали. Вирішили, що, може, їй пощастить більше, ніж старшій доньці, яка невдало вийшла заміж і тепер сама виховувала двох дітей. Грошей багато надсилати не зможуть, але овочі з городу та варення передаватимуть з нагодою. Сусідка працювала провідницею у потягах якраз на київському напрямку.
Опинившись у Києві, Марія вирішила, що зробить усе, щоб не повертатися додому. І з Оленою вони зійшлися тому, що та коренна киянка. Батько — лікар, мати — економіст. Гарна, освічена родина.
Олена співчувала Марії, а та цим користувалася. То поскаржиться, що черевики протерлися, а грошей на нові немає. Олена одразу ділилася займою парою. Не в чому піти на вечір? Олена й сукню віддавала, адже фігури однакові. І ночувала Марія у подруги, особливо під сесію. У гуртожитку ж не підготуєшся.
Марія ненавиділа навчання, але сиділа над книжками, хоча дуже хотілося гуляти по клубах. Нічого, от вивчиться, закріпиться у Києві — тоді й нагуляється.
Олені ж усе давалося легко, без зусиль. Марія заздрила, хоч і не показувала. Як буває, обидві закохалися в одного хлопця — симпатичного, спортивного. Він приїхав до Києва з військового містечка, де служив його батько. Незабаром вони стали нерозлучним тріо.
“Андрію, то ти з ними як — по черзі чи разом? Поділися однією”, — жартували хлопці.
Навіть викладачі питали, в кого ж він закоханий.
Андрій не звертав уваги на підколювання. Йому більше подобалася тиха, лагідна Олена. Але боявся показати, щоб не подумали, що обрав її через київську прописку.
На лекціях він ніби випадково торкався її коліна, нахилявся, немов щось хотів сказати. Те, що ховалося від усіх, Марія бачила одразу — по напружених обличчях. І її захльостувала кривда. Мало того, що Оленка народилася у Києві, у добрій родині, так ще й хлопця кращого собі привабила.
Андрій втомився приховувати почуття, зізнався Олені, а Марії давав зрозуміти — третій зайвий. Трійка розпадалася. Марію це не влаштовувало. Втрачати Олену вона не хотіла, як і поступитися Андрієм.
І почала вона міркувати, як відновити справедливість, зупинити їхній роман. Лобовий напад не підходив — треба було зробити так, аби вони посварились. Тягнути не варто. Третій курс добігав кінця, лишилося здати сесію. Раптом до випуску вони вже одружені?
“Хоч би ногу зламала та сиділа вдома. Ні — тоді Андрій носить би її на руках. Краще вис”Кинувши погляд у вікно, де виблискували зорі, вона зрозуміла, що іноді життя дає другий шанс — і його треба взяти.”
