Соломія та Дмитро були на весіллі її найкращої подруги. Святкування добігало кінця, коли ведущий оголосив: настала черга нареченої кидати букет. Соломія не планувала брати участь, стояла осторонь, коли раптом побачила — квіти летять прямо до неї. Вона несвідомо підняла руки — букет опинився в її долонях. Гості зааплодували, а Дмитро театрально схопився за голову. Це було передбачувано — чоловіки часто влаштовують такі сцени, коли їх дівчата ловлять “той самий” букет.
Соломія вже поверталася до свого столика, коли почула розмову за напіввідкритими дверима. Впізнала голос Дмитра.
— Ну, тепер тримайся! — реготав хтось. — Соломія вже подумки у ЗАГСі. Букет спіймала!
— Як привʼязалась, так і відвʼяжеться, — усміхнувся Дмитро. — Я одружуватися ще років пʼять точно не збираюся. Мене і так непогано годують.
— Парі, що через півроку сам поведеш її до ЗАГСу? А якщо ні — вона знайде когось успішнішого. А ти залишишся з каструлями і шкарпетками.
— Тримай мене за слово! Ми рік як живемо разом — вона нікуди не денеться. І борщ варитиме, і білизну пратиме.
Соломія застигла. Все всередині похололо. Вона не влаштувала сцени — не хотіла псувати подрузі свято. Взяла пальто, викинула букет у смітник біля входу і викликала таксі.
Вони з Дмитром знімали квартиру, ділили все навпіл: оренду, рахунки, їжу. Дмитро намагався звалити на Соломію всю домашню роботу, але та чітко пояснила: якщо вона господиня, то він — спонсор. Не підійшло. І Дмитро неохоче почав і посуд мити, і в квартирі прибирати.
Зате друзям він удавав “мачо”, у якого жінка щаслива перебирати його шкарпетки.
Повернувшись у квартиру, Соломія мовчки дістала валізи. Більшість речей вона зберігала у батьків, тому збори тривали півгодини. На кухні вона висипала сміттєвий відро, викинула все з холодильника і залила солянкою. Подумала навіть замочити його футболки у цій каші — але передумала.
І поїхала.
Через тиждень у її житті все змінилося. Їй запропонували переведення у центральний офіс — реальний карʼєрний крок. І… тест показав дві смужки. Вагітність.
Вирішувати треба було негайно: карʼєра чи материнство. Лікар підтвердив — термін ранній, є час подумати. Соломія обрала карʼєру. Провела процедуру, оформила переведення, взяла пару вихідних і лягла спати. Просто спати. Без чиїхось шкарпеток.
Повернувшись із медового місяця подруга Марічка прийшла її навідати:
— Ви ж були ідеальною парою! Я думала, ти вже кільце вибираєш.
— Я пішла. Він не моя людина. А про “ідеальну пару” — це лише ззовні так здавалося. Та й… — Соломія завагалася, але несподівано для себе виклала все. І про вагітність, і про вибір.
Марічка кивала. Обіцяла мовчати. Але, як то буває, розповіла чоловікові. А той — Дмитру.
Він прийшов до будинку батьків Соломії:
— Як ти могла? Це була і моя дитина!
— А ти — хто мені? Чоловік? Ми з тобою разом — тільки у твоєму дивані та в твоїй голові.
— Я б допомагав! Грошима! Вихованням!
— А ти мене спитав, чи хочу я залежати від подачок? Чи хочу бути самотньою матірʼю? Я обрала себе. Ти — занадто маленька людина, щоб стати батьком.
— Нащо ти сміття у холодильник вилила?
— Ну, вибач, я була у настрої. Бувай, Дмитре.
Він дивився їй услід. Через два дні йому доводилося платити за вечерю для всієї компанії — парі є парі.
І так. Люди дійсно копають собі ями язиком.
