**Щоденник**
Дав моїй доньці квартиру на весілля. Лише згодом усвідомив, яку велику помилку скоїв.
Була в мене чудова дружина: гарна, ніжна, розумна. Прожили ми разом двадцять три роки. Це були найкращі роки мого життя. Але недавно страшна хвороба забрала її. Разом ми виростили нашу доньку.
Коли дружина ще була жива, вона запропонувала купити ще одну квартиру, щоб здавати її й мати додатковий дохід. Але моя пенсія копійки. Вона казала, що якщо здаватимемо житло, гроші завжди бутимуть, а в важкі часи можна буде й продати. Нерухомість справжній скарб. Наша донька Оксана вже сама могла б про себе подбати.
Коли Оксана прийняла пропозицію свого хлопця, я подарував їй другу квартиру як весільний подарунок, щоб молодята не жили на орендованому. Та згодом я глибоко пошкодував. Завжди думав, що моя донька розумна, але вона вчинила так…
Після того, як я переписав на неї квартиру, вона просто продала її й купила новенький Mercedes.
«Де ж ти житимеш, Оксанко?» запитав я.
«Тату, ми легко заробимо на нову квартиру, а поки житимемо в орендованій. Ми з чоловіком завжди мріяли про власне авто. Ще й тисяч зо дві лишилося, тому ми з Іваном вирішили полетіти до Туреччини. Давно вже заслужили гарну відпустку.»
Сказати, що я був у шоці нічого не сказати. І довго ж вони їздили на тій машині? Звісно! Через три місяці мій зять потрапив у аварію, і авто перетворилося на металобрухт. Добре хоча б, що Оксана не постраждала. А згодом донька дізналася, що її Іван завів коханку й пішов.
Оксана опинилася без чоловіка, квартири й машини. Іншого вибору в неї не лишилося довелося повертатися до мене.
**Урок:** Навіть найщиріші подарунки не варто дарувати бездумно. Іноді діти вчать нас дорогою ціною.
