Батьки завжди дбають про своїх дітей. Та буває, що дорослі діти розчаровують матір і батька. Якими стали дорослі доньки у цій сьогоднішній історії.
Розповідь матері.
Ганна виростила трьох дітей. Усі дорослі, мають своє самостійне життя. Старший син, Олександр, мешкає і працює за кордоном, вже має власну сімю. На свята надсилає фотографії, листівки з теплими словами. Ганна зберігає всі ці листи, переглядає їх, згадує минулі роки.
Дуже скучаємо за тобою, сину. Може, нарешті завітав би до нас у гості? Хотілось би побачити онуків і твою дружину, пише вона йому.
Середня донька, Олеся, одружена з військовим. Вони багато переїжджають, виховують донечку Марічку. Іноді приїздять у гості, але завжди ненадовго. Чоловік Ганни, Степан, поважає зятя, радіє, що донька знайшла гідного чоловіка.
Молодша донька, Соломія, залишилась без родини. Одружена була недовго, чоловік покинув її з сином. Ганна порадила дочці перебратись до Львова, де більше шансів знайти роботу. Соломія послухалася, оселилась у обласному центрі, працює на швейній фабриці, виховує сина Богданчика.
Одного дня Ганна вирішує поїхати у гості до молодшої.
Даси собі раду без мене тиждень? питає вона чоловіка. Дуже хочу побачити Соломію і Богданчика.
Степан проводжає дружину на вокзал. Хоч й нелегко нести важкі сумки, Ганна прагне порадувати доньку гостинцем. У плацкартному вагоні вона проводить декілька годин, перегортає фото, переживає хвилювання, адже минуло вже три роки, як вони не бачились.
Мамо, ти чому не зателефонувала, що їдеш? Я ж на роботі. Тільки ввечері зможу зустріти тебе біля вокзалу, чує вона у слухавці від Соломії.
Хотіла зробити сюрприз, люба! Думаєш, зможеш мене дочекатися? питає Ганна.
Так, мамо, все добре.
Ганна довго чекала, але, врешті, вирішила поїхати сама громадським транспортом.
На порозі її зустрічає онук. Високий, серйозний, справжня копія дідуся у молодості.
Привіт, мій дорогий! пригортає Ганна онука.
Досить, бабусю, хлопець звільняється з обіймів.
Чому ти так пізно приїхала? Мені довелося прибирати і накривати до столу. Вийшла раніше з роботи, щоб приготувати борщ та смажити відбивні, з втомленим голосом каже Соломія.
Згодом телефонує Степан. Ганна розповідає, що все добре, доїхала, вечеряють, донька приготувала святковий стіл.
У кухні, подаючи гарячий борщ, Соломія запитує:
Скільки тобі накласти відбивних одну чи дві?
Ганна так зголодніла після дороги, що могла б зїсти три. Але думає і каже:
Поклади просто на стіл, там видно буде.
На столі зявляється тарілка з пятьма відбивними. Оце і все частування думає жінка, напевно, важко їм із грошима. Вирішує допомогти. Та під час вечері дочка відразу питає, коли мама збирається повертатись додому. Ганні стає прикро, мовить, що й завтра може виїхати, якщо вже заважає.
Весь день Ганна залишається удома сама. Увечері кожен займається своїми справами у різних кімнатах. Внук іде до сусідки, Соломія виходить з подругами, а мати лишається сама у квартирі.
Ганна відчуває смуток тут вона зайва, непотрібна. Починає збирати речі. Випадково чує, як онук запитує:
Мамо, коли дядько приїде? Він обіцяв взяти мене на футбольний матч.
Коли бабуся поїде, відповідає Соломія.
У розпачі Ганна мовчки складає речі, крадькома залишає квартиру, не прощаючись. Степан радо зустрічає її на вокзалі дуже сумував за дружиною.
Виходить, скільки б тепла і добра батьки не віддавали дітям, тепер їх турбота нікому не потрібна.
