Я так і реготала: ну тобто я з аліментів, які колишній платить на свою дитину, ще й маю платити аліменти за брата на його дітей?
Так, ось я сміюся. Тобто з тих грошей, які мій колишній чоловік перераховує на нашого сина, я повинна ще й братові його аліменти покривати? Але ж мама вважала, що все окей, і я просто зобов’язана виручити брата. Ця історія почалася пару років тому, коли моє життя й так нагадувало заплутаний серіал.
**Розлучення та нова реальність**
Ми з чоловіком розійшлися, коли нашому синові було п’ять років. Розлучення далося тяжко: скандали, поділ майна, нескінченні суди. У результаті я залишилася з дитиною, а колишній зобов’язався платити аліменти. Сума, правда, не дуже — 25% від його офіційної зарплатні, яка, як то буває, була мінімалкою. Насправді він заробляв у рази більше, але довести це в суді мені не вдалося. Тому ми з сином жили скромно: я працювала в офісі, підробляла фрілансом, а аліменти йшли на садочок та гуртки для сина.
Мама завжди мене підтримувала. Допомагала з дитиною, приносила продуктів, інколи підкидала грошей. Але в неї була одна слабкість — мій молодший брат, Тарас. Йому 28, він постійно попадає в якісь історії: то роботу втратить, то з дівчиною розійдеться, то борги збирає. Мама вважала, що я, як старша сестра, повинна його «тягнути». Я не була проти допомогти дрібницею, але те, що сталося далі, вибило мене з колії.
**Брат та його «сімейні обставини»**
У Тараса двоє дітей від різних жінок. З першою він розійшовся, коли їхній доньці було два роки, з другою — коли сину виповнився рік. На обох дітей він має платити аліменти, але, як ви здогадуєтеся, не платить. Працює неофіційно, жиє з випадкових заробітків, і офіційно в нього «нічого немає». Його колишні подавали до суду, але тТарас так і не навчився брати відповідальність на себе, а мама досі іноді зітхає, кажучи, що я могла б бути м’якшою.
