Мій син і я бачимо померлих. За роки з нами траплялося багато паранормального. Я бачила ангелів, також демонів, і кілька разів уві сні мені з’являлася Мати-Смерть. Я не шаную її, ніколи не шанувала.
Мій син теж бачить привидів. Іноді він розповідає, що під час сну потрапляє на небеса, бачить Бога та Ісуса. Він описує все так детально, ніби справді там був. Багато чого ми пережили, стільки, що люди вже нам не вірять. Кажуть, що вигадуємо, що перебільшуємо. Але це не так. Куди б ми не пішли — чи то дім, чи то вулиця, ми завжди щось чуємо або бачимо.
Здається, ми ясновидці, але я не приймаю цього. Я не хочу цього дару. Одного разу жінка, схожа на відьму, розповіла мені про це. Сказала, що в мене сильний дар, і якщо захочу, то можу розвинути його ще більше. Але я не хочу. Мені страшно. Мій син, можливо, коли-небудь його прийме. Він не боїться їх. Коли бачить сутності, він говорить з ними, йде за ними.
Я — ні. Я лише прошу, щоб вони залишили мене в спокої, що нічим не можу допомогти. А вони стоять… там, біля дверей моєї кімнати, спостерігають за мною вночі. Іноді залишаються на дни. Іноді зникають за хвилини. Але завжди повертаються.
А я просто хочу спати спокійно.
