День двадцять восьмий.
Моя теща людина з дуже складним і негнучким характером. Її часті сварки та втручання в наше особисте життя довго не давали мені та дружині знайти спокій. Хоч вона й була проти, після весілля ми змушені були жити разом із нею через певні сімейні обставини. Часто доводилося разом збирати ягоди в лісі, переважно для закруток, але практично все, що залишалося, ніколи не потрапляло до нашої власної сімї.
Спершу я їздив на ці ягоди лише у вихідні, бо працював, але після народження доньки Катерини, мусив ходити майже щодня. Теща наполягала, що краще збирати ягоди з самого ранку, хоча в лісі було вологе повітря, повно комарів і багнюка, а ніякого захисту немає. Усі ягоди вона складала виключно собі, все йшло до її морозилки.
Все це дійшло до краю, коли нарешті моя дружина Інна поговорила з мамою про наші матеріальні потреби адже і нам потрібна була підтримка. Це призвело до неприємного скандалу, після чого теща вирішила «помститися»: приготувала нам суп, але клала туди мясо лише для пристойності, зовсім мало. Я відчув себе приниженим та пригніченим, замкнувся в ванній й ледь стримував сльози.
В результаті, ми прийняли рішення винайняти квартиру й жити окремо від тещі. Це принесло величезне полегшення й дозволило нам дихати спокійно. Час від часу заходили до неї в гості, але я принципово відмовлявся пити чай у її домі мовчазний протест проти такого ставлення. Думаю, вона здогадується, чому я так роблю, та й, якщо чесно, навряд чи це її хвилює.
Ось так. Як показав цей досвід, власний простір і здорові межі основа спокійного сімейного життя. Тепер я точно знаю: мир у родині вартий кожної витраченої гривні.




