Я вийшла заміж у пятдесят років, була певна, що нарешті знайшла щастя, проте не здогадувалася, що мене чекає далі…
Я належу до тих жінок, які одружуються пізно. На жаль, мій пізній шлюб завершився розривом.
Колись усі звали мене педанткою, бо я обожнювала навчатися. Я закінчила аспірантуру і стала бібліотекаркою. Одного вечора друг познайомив мене з майбутнім чоловіком. Йому було 59 років, але він ніколи не здавався шукав собі дружину. Я була на девять років молодша. Остап миттєво впав мені до серця. Інтелігентний, вихований, захоплювався поезією та романами Франка. Ми почали листуватися, затим, неначе під впливом примхи, за кілька місяців він запропонував мені одружитися.
Я погодилася, давно мріяла про сімю. Після весілля ми оселилися у мене адже його дочка з сімєю займали його помешкання на Оболоні. Якщо чесно, я не усвідомлювала, що на мене очікує. Я завжди була сама, а тепер у квартирі все змінилося, і мені це не до душі. Дивно пляма на скатертині, зморщена ковдра, розкидані по хаті шкарпетки й десятки незбагненних дрібниць порушували упорядкованість усе мене дратувало й нищило спокій. Здавалося, що він живе ніби в готелі, а я адміністратор на всі руки. Також виникли проблеми з грошима. Терпіння урвалося, коли замість того, щоб відремонтувати кран, він його ще більше зламав, а потім викликав сантехніка. Родинні ігри.
Того дня мені стало зрозуміло, що терпіти і мучитись не мій шлях: у нас різні звички, різні світи. Ми влаштували розмову як виявилось, він був абсолютно всім задоволений. Я спокійна людина, боягузливо уникаю конфліктів, проте ми так і не змогли знайти мирної згоди: його донька вже вписувала своє життя в квартиру батька на Позняках, бо вважала, що Остап тепер назавжди житиме зі мною. Лише через три місяці він погодився на розлучення. Попросив повернути подарунки: віддати відро для сміття і срібний ланцюжок мені було зовсім не важко.
Цей сон навчив мене сумнівати: чи можливо скласти щасливе сімейне життя після пятдесяти у нашому світі, де шафи дихають книжковим пилом, а розкидані шкарпетки виростають у велетенські клубки хмар над ранковою Дніпром?
