Знаєш, хочу поділитись з тобою своєю історією, бо вона мені дуже близька. Ми з моїм чоловіком, Андрієм, разом вже 7 років у шлюбі. Скажу чесно, жили ми дуже добре Андрій мав доволі успішний бізнес у Харкові, а я працювала для душі, щоб було чим зайнятись. Але дітей у нас ті всі 7 років так і не зявилося.
Одного разу Андрій вирішив зробити мені сюрприз: забронював на місяць путівку у шикарний санаторій десь під Одесою. Я була така щаслива, уявляла нас двох на морі, сонце, романтика. Але буквально за кілька днів до виїзду Андрій сказав, що в нього термінова зустріч з партнерами, від якої може залежати наше подальше життя, і запропонував, аби я поїхала без нього. Звичайно, мені було прикро ми ж стільки планували разом.
Андрій сказав: поїдь з Олею, твоєю найкращою подругою, щоб було веселіше і ти не сумувала, а їй це тільки на користь вирветься кудись. З Олею життя було, мяко кажучи, непросте: її мама любила випити і не дуже зважала на доньку, їй практично все було байдуже. Оля завагітніла одразу після школи і змушена була вийти заміж. Її чоловік частенько влаштовував скандали й сам не особливо був добрим до неї. Коли я сказала їй про цю поїздку, вона розцвіла ще й Андрію дякувала щиро.
Минув місяць, я повернулась додому Андрій зустрів мене в аеропорту з букетом, привіз додому, а там вечеря при свічках і пелюстки троянд на ліжку. Справжня казка.
Через два тижні я сказала Андрієві, що вагітна, і він був дуже щасливий. Але коли час настав родити, і я вже в пологовому будинку, Оля зробила несподіване побігла до Андрія й почала розповідати, що я весь той місяць десь зникала, і, мовляв, дитина від іншого чоловіка. У мене просто земля з-під ніг пішла я уявила, що з лікарні мене вже ніхто не зустріне, і ми з дитиною залишимось ні з чим.
Але вийшло все навпаки. Андрій приїхав, побачив нашу донечку (я назвала її Мирослава імя дуже українське!) і хоч вона зовсім не була схожа на нього, він взяв її на руки і сказав, що це його дитина й іншої бути не може. Олю того дня він просто виставив з хати й сказав, щоб забула про наше життя назавжди.
От так буває навіть коли здається, що вже все втрачено, рідна людина може виявитися куди ближчою і ріднішою, ніж ти уявляла. А головне я зрозуміла, що вірна людина поруч цінніша за будь-які багатства.
