Я забрала гостинці й пішла назавжди
Я була старшою в багатодітній родині, що жила в маленькому селі під Житомиром. На мої плечі лягла вся тягар турботи про молодших братів і сестер. Годувала їх, лікувала від застуди, відводила в дитсадок та школу. Батьки ніколи не питали, чи хочу я цього,— просто кидали: «Треба!»— і списувалися.
Друзів у мене майже не було. Часу на них не вистачало, а однолітки насміхалися, кличучи мене «нянькою» та «рохлею». Їхні слова пекли серце, і я часто плакала, ховаючись у коморі. Батько, побачивши сльози, хапався за ремінь. «Вибию з тебе дурість!»— гарчав він, і кожен удар болісним луною відгукувався не тільки в тілі, а й у душі.
Дитинства в мене не було. Після дев’ятого класу батьки вирішили, що я маю стати кухарем,— щоб родина завжди була ситою. Мене відправили до місцевого училища, навіть не поцікавившись моєю думкою. Я підкорилася, як завжди, стиснувши зуби.
Через три роки я влаштувалася в невелику їдальню у місті. Батько вимагав, щоб я тягала додому їжу, але я відмовлялася. Матір одразу накинулася з докорами: «Егоїстка! Через тебе вся родина голодує!» Мою перву зарплатню вони забрали без пояснень. Отримавши другу, я зібрала речі й втекла. Купила квиток на перший-ліпший потяг, не думаючи, куди він іде. Головне—вирватися з того пекла. Я знала: якщо залишуся, моє життя скінчиться.
Було важко. Бралася за будь-яку роботу: мила сходи в під’їздах, підмітала вулиці, поки не влаштувалася помічницею кухаря в кафе. Лише через роки мене допустили до плити. Я збирала кожну копійку, навіть коли зарплата зросла. Мрія про власну хату, де я буду господинею своєї долі, не давала здатися. Жила я в літньої жінки, Ганни Іванівни, яка стала мені ріднішою за родичів. Вона брала за кімнату чисто символічну плату, а я допомагала їй по господарству. Кожен вечір вона зустрічала мене гарячим чаєм із м’ятою та свіжими паляницями. У ті хвилини я почувалася справжньо щасливою.
Незабаром я зустріла Андрія, мого майбутнього чоловіка. Весілля ми не гуляли—просто розписалися в ЗАГСі. Я переїхала до його рБатьків, а через рік народила доньку, а потім сина.
