Відразу знала про роман чоловіка… І одного разу вигадала ідеальний план помсти
Кажуть, що ніщо не залишається прихованим назавжди. Я вже давно знала, що у мого чоловіка є інша. Він вважав, що вміло приховує це: затримки на роботі, вимкнений телефон, несподівані «відрядження». Але жінка відчуває. І я відчувала. Я мовчала. Не через слабкість — а щоб зібрати сили. Бо мені потрібен був час. Щоб завдати удару точно, холоднокровно і назавжди.
Я не бажала скандалів, принижень і жалю. Я прагнула такої помсти, яку він запам’ятає до кінця життя. І я її отримала.
Спочатку я подала на розлучення — без його відома. Усе зробила тихо, грамотно і законно. Повідомлення, що приходили поштою, я просто знищила. Усі три. Жодного з них він не бачив. Коли ж суд виніс рішення — він навіть не підозрював. Офіційно ми більше не були чоловіком і жінкою. Швидко, безшумно, як я і хотіла.
Друга частина плану була складніша, але я впоралася. Я переконала його взяти кредит — нібито на перший внесок за нашу нову квартиру. Він трохи вагався, але я була переконлива, як ніколи. Він отримав гроші і поклав їх у коробку в нашій шафі, щоб «зручніше було внести всю суму одразу».
Наступного дня я з сином перебралась до мами, перед цим непомітно забравши з коробки всі гроші. Він навіть не зрозумів, що сталося. Вже ввечері дзвонив з тривожним голосом і розповідав, як гроші зникли. І наскільки він впевнений, що це зробила його коханка. Він жалкував та просив вибачення.
Я виконала роль обманутої дружини бездоганно: ридання, звинувачення, крики. А потім виселила його з дому. Він пішов, навіть не здогадуючись, що ми вже розлучені. На той момент я вже орендувала затишну квартиру у Львові, де ми з сином почали нове життя. Гроші з тієї коробки якраз покрили оренду на кілька місяців наперед.
Наступного дня він повернувся — з букетом троянд, заплаканими очима, з проханнями пробачити. Але замість обіймів від мене отримав документи про розлучення. Він влаштував скандал, кричав, що я пропаду без нього, що нічого не вартую, що шкодуватиму вже за тиждень.
Я мовчки зачинила за ним двері.
Пізніше дізналася, що він намагався повернутися до тієї жінки, але вона відвернулася від нього, щойно дізналася про його борги. Ті самі борги, що він узяв заради нас. Вірніше, заради себе.
Тепер він живе у своєї матері, по вуха в боргах, мріючи повернути мене. Але цього ніколи не станеться. Я звільнилася. Я випалила все. Я зруйнувала його так само, як він колись зруйнував мене.
Тепер у мене нове життя. Без брехні. Без зради. Я з сином у затишному домі, будую плани, дихаю на повні груди і ні краплі не шкодую про свій вчинок. Помста — це не завжди зло. Іноді це звільнення. І так, мій план спрацював бездоганно.
Я перемогла.
