На світі немає нічого, що б залишалося прихованим назавжди. Я вже давно знала про іншу жінку в житті мого чоловіка. Він вважав, що вміло це ховає: затримки на роботі, вимкнений телефон, несподівані «відрядження». Але жінка завжди відчує. І я відчувала. Я мовчала. Не через слабкість — я збирала сили. Мені потрібен був час, щоб завдати чіткого, хладнокровного і незворотнього удару.
Я не прагнула скандалів, принижень та жалості. Я мріяла про помсту, яку він запам’ятає на все життя. І я її отримала.
Спочатку я подала на розлучення — таємно від нього. Всі документи оформила тихо, грамотно та законно. Повістки, які надходили поштою, я просто знищувала. Усі три. Він жодної з них не побачив. І коли суд виніс рішення — він не мав про це жодного уявлення. Ми офіційно більше не були подружжям. Швидко, безшумно, як я і прагнула.
Друга частина плану була складнішою, але я впоралася. Я переконала його взяти кредит — нібито на перший внесок за нашу нову квартиру. Він сумнівався, але я була переконлива, як ніколи. Він отримав гроші і поклав їх у коробку в нашій шафі, щоб “зручніше було внести одразу всю суму”.
Наступного дня я з сином поїхала до мами, а до цього — непомітно забрала з коробки всі гроші. Він навіть не зрозумів, що сталося. Вже ввечері дзвонив мені схвильованим голосом, розповідав, як гроші зникли. І як певен, що це зробила його коханка. І як шкодує. І як просить прощення.
Я зіграла роль обманутої дружини до досконалості: ридання, докори, крики. А потім — виставила його з дому. Він пішов, навіть не підозрюючи, що ми вже розлучені. На той момент я вже орендувала затишну квартиру в Києві, де ми з сином почали нове життя. Гроші з тієї коробки якраз покрили оренду на кілька місяців наперед.
Наступного дня він повернувся — з букетом троянд, з заплаканими очима, з проханнями пробачити. Але замість обіймів отримав від мене документи про розлучення. Він влаштував скандал, кричав, що я не зможу обійтися без нього, що ні на що не здатна, що вже через тиждень шкодуватиму про це.
Я мовчки закрила за ним двері.
Пізніше я дізналася, що він намагався повернутися до тієї жінки, але вона відвернулася від нього, ледь дізнавшись про його борги. А борги — ті самі, що він взяв нібито для нас. Точніше, для себе.
Зараз він живе у своєї матері, по вуха в боргах, мріючи повернути мене. Але цього ніколи не станеться. Я вирвалася. Я знищила все. Я зруйнувала його так само, як він колись зруйнував мене.
Тепер у мене нове життя. Без брехні. Без зради. Я з сином у затишному домі, будую плани, дихаю на повні груди і жодної краплини не шкодую за своїм вчинком. Помста — це не завжди зло. Іноді це звільнення. І так, мій план спрацював бездоганно.
Я перемогла.
