Я ж казала куди гроші подів, туди й іди вечеряти! І снідати теж, до речі! огризнулася дружина, занурившись у вязання.
Оленко! Ти вдома? гукав чоловік, заходячи в квартиру.
На кухні, відгукнулася Оксана.
Сьогодні вона встигла повернутися раніше й готувала вечерю. Ігор роздягнувся, вимив руки й зайшов до кухні.
Чого не хвалишся? запитав він.
А чим, власне, мені хвалитися? здивувалася дружина.
Так я ж по дорозі зустрів Тетяну з твого відділу. Каже, вам сьогодні квартальну премію виплатили. Непогану.
Виплатили, так. А тобі від цього що?
Як «що»? Я ж учора казав мати дзвонила, просила Наталю підтримати з іпотекою. Ти сказала, що в нас немає. Тепер є! Давай тисяч десять їй перекажемо, запропонував Ігор.
На підставі чого? підняла брови Оксана.
Не роби вигляд, ти ж знаєш, що Наталі важко самій тягнути кредит. Зараз подзвоню мамі, скажу, що гроші йдуть, Ігор уже тягнувся за телефоном.
Стій! Ану зачекай! Хіба я погодилась платити за сестру? різко зупинила його дружина.
Та чого б не допомогти, якщо є гроші?
По-перше, гроші не «у нас», а в мене. Це премія, яку я три місяці горбатилася!
Думаєш, Ігоре, я рвала жили саме для того, щоб твоя сестра краще жила? Іншого сенсу в моїй роботі нема?
Оксано, та в неї ж діти!
В мене теж дитина. Настя наша донька. Якщо, звісно, не забув, вона на другому курсі і живе в гуртожитку.
Я їй щомісяця переказую. А ти за останні два роки хоч раз допоміг?
Та я ж знаю, що ти їй посилаєш.
Може, їй було б приємно отримати від батька хоч тисячу на взуття? запитала Оксана. А твоя сестра, перш ніж брати іпотеку, мала подумати, чи потягне.
Та їй же банк схвалив! нагадав Ігор.
Так і є. У банку сидять не дурні вони порахували, що їй вистачить. Якщо не вистачає значить, вона їх не так витрачає.
Насамперед на салони та кафе, замість того, щоб гасити кредит. То я тепер маю її примхи фінансувати?
Ввечері Ігор почув, як дружина дзвонила матері й казала, що переказала їй вісім тисяч.
Цікаво: для Наталі грошей нема, а для матері будь ласка! обурився він.
Так, Ігоре. У мами зламався протез, треба до лікаря. А пенсія в неї невелика. До того ж це моя мати, а Наталя мені не рідня, пояснила Оксана.
Вона ж моя сестра!
Саме так: твоя, а не моя. Що ти від мене хочеш?
Ну добре, післязавтра зарплата сам і перекажу їй, огризнувся Ігор.
Будь ласка. Тільки спершу, як завжди, десять тисяч на домашні витрати, усміхнулася дружина.
Оксан, може, менше? Це ж багато.
Менше можна. Тоді вечерятимете макаронами з кетчупом. А ще можна не платити за світло й не купувати мило, пожартувала вона.
Ну може, якось економніше?
Спробуй. Якщо вийде навчіть і мене.
Розмова закінчилася. Але Ігор упевнився, що Оксана не виконає загрози, і переказав майже всю зарплату сестрі.
Та помилився. Наступного дня, повернувшись з роботи, він не знайшов на кухні нічого.
Оксан, а що на вечерю?
Дивись у холодильнику.
Він відчинив порожньо. Лише пляшка кетчупу й два зморщені яблука.
Тут нічого немає.
Невже? А що мало бути? Ти щось туди поклав? запитала вона. Бо щоб щось взяти, треба щось покласти.
Та я голодний!
Бачу. Але ж я попереджала: куди гроші подів, туди й іди вечеряти. І снідати теж.
Довелося їхати до мами.
А наступного дня свекруха Галина Іванівна прийшла читати мораль.
Вислухавши довгу лекцію, Оксана відповіла:
Даремно, Галино Іванівно. Нічого нового. Я й так знаю, що погана дружина. Може, Ігор до вас переїде?
Не неси дурниць! Одружилася живи з чоловіком!
Все ясно. Лише я винна. Але квартира моя, зарплата моя, премія моя. Біда в тому, що ділитися з вами не хочу!
То ви вирішили сина обідрати? Ну й годуйте його самі. Знайте: сосиски він не їсть, від курки теж носом крутить.
Тож на вечерю котлети з картоплею й салат. Можна ще голубці тільки мяса більше. Так, і білизну його теж самі перепраєте.
Оксано, ти з глузду зїхала? Ви ж якось жили раніше!
Жили. Поки ви в наше життя не втрутилися. Наталю з Олегом розлучили, тепер за нас взялися?
Що за маячня? Кого я розлучила?
А хто ж? Довбали дочці мозок: «Олег нікчемний, зарплата мала, квартира тісна»!
Доканали бідолашного, він і втік. А Наталя лишилася з двома дітьми й кредитом. Задоволені?
Та ні, вам нудно ось і лізете до нас. Я не Олег, терпіти не буду. Забирайте Ігоря хай рідна мати піклується.
Окса
