Ой, слухай, ось історія, яка зі мною трапилася.
Ми з чоловіком, Ігорем, 29 років, завжди були однією командою, але після народження нашої донечки Софійки все змінилося. Мене звати Мар’яна, мені 25, і ці три тижні після пологів були справжнім випробуванням.
Софійка — моє щастя, але її батько ніяк не хоче допомагати. Кожен раз, коли я прошу його придивитися за нею, він відповідає: «Давай я трохи відпочину, у мене ж відпустка по догляду за дитиною така коротка!» А я втомилася так, що засинаю на ходу — коли готую, коли прасую. Виснажено, мама не горюй!
Найболючіше те, що перед народженням доньки він обіцяв, що ми ділитимемо обов’язки навпіл. Але замість цього його «допомога» звучить як: «Ти ж сама прекрасно справляєшся».
Але все зайшло занадто далі минулої суботи. Ми влаштували маленьке свято у моєї мами на честь місяця Софійки. І ось Ігор розповідає всім гостям: «Я так втомився за цей місяць! Хоч би робота не заважала ще й дитину годувати!» Я аж очі витріщила, але не мала сил йому відповісти.
А потім мені стало погано — голова закрутилася, тіло вкрилося потом, і… я втратила свідомість прямо посеред кімнати! Прокинулася від того, що мама давала мені шматочок торта: «На, дочко, може, це підніме цукор». Навколо стояли перелякані родичі, а Ігор дивився на мене так, ніби я його при всіх принизила.
Дорогою додому він мовчав, але, щойно ми зайшли, почав кричати: «Ти що, спеціально мене виставила негідником? Тепер всі подумають, що я взагалі за дитину не доглядаю!»
Я намагалася пояснити, що просто впала від втоми, але він продовжував: «А ти просто пішла спати, навіть не подумавши, як я почуваюся!» Було так боляче… Я вже збирала речі, щоб поїхати до мами, коли раптом — дзвінок у двері.
На порозі стояли його батьки. З ними була якась жінка. «Це няня», — пояснила свекруха. «Вона буде допомагати вам дві тижні, а Ігорю покаже, як доглядати за дитиною та справлятися з домашніми справами».
А потім вони дістали буклет — і це виявився опис розкішного SPA-отелю у Карпатах! «Ти поїдеш туди на тиждень, відпочинеш, виспишся», — сказав свекор. Я оніміла, а Ігор взагалі був у шоці.
Той тиждень був казкою! Масажі, гарячі джерела, сон без переривання…
А коли я повернулася, Ігор став іншою людиною! Няня навчила його всього — і пеленати, і годувати, і заспокоювати дитину. До того ж він продав свою колекцію старих гітар, щоб компенсувати батькам витрати. «Тепер я знаю, що справді важливо», — сказав він.
Ми довго розмовляли того вечора. І тепер я розумію — іноді для змін потрібна допомога ззовні. Свекры врятували наш шлюб, а Ігор нарешті зрозумів, що значить бути батьком.
Історія має щасливий кінець, але так буває не завжди…
