Марія мала вже шістдесят років. Прийшов її час іти на пенсію, але вона не поспішала прощатися з роботою. Того вечора, завершивши зміну, вона перевдяглася і вирушила додому. За вікном лив дощ стіною, а парасольки при ній не було. Натягнувши капюшон, Марія квапилася до зупинки автобуса. І тут, серед гуркоту дощових крапель, вона почула розпачливий плач немовлятина лавці під навісом лежала дитина, всього кілька днів від народження.
Вона обережно підняла згорток, пригорнула до себе, почала заспокоювати малюка. Не вагаючись, Марія побігла назад до лікарніхлопчик був наскрізь мокрий. Вона викликала педіатра оглянути дитину. Хлопчик, приблизно два тижні від народження. Абсолютно здоровий. Не розумію, як його могли покинути. Такому маляті потрібна любов і турбота,сказав лікар.
Тієї ночі Марія вирішила залишитися на чергуваннівсе одно знала, що не зможе заснути. Саме тоді приїхала поліція, їй довелося давати показання. Проте Марія не випускала хлопчика з рукстороннім його не віддавала.
Минуло дві години, коли до відділення повернулися правоохоронці, привівши молоду пару. Дівчина плакалаочі опухлі від сліз, а хлопець був блідий мов крейда.
Дайте нам на нього подивитися. Це, можливо, наш син,схлипуючи мовила дівчина.
Вони переодяглися у лікарняний одяг та рушили до дитячої палати. Побачивши сина, дівчина впала навколішки біля ліжечка, залилася сльозами, міцно притискаючи малюка до грудейніби намагаючись захистити від усього світу. Марія стояла осторонь, нічого не розуміючи. Тоді поліцейський розповів їй усе:
Катерина й Андрій таємно зустрічалися, адже батьки були проти їхньої любові. Родина Катерини ще якось з тим змирилась, а ось мати Андрія ні краплі. Коли народився хлопчик, вони подумали, що може серце матері Андрія розтане, зрадіє внукові… Та марне. Вона була переконана: Катерина народила від іншого. Того вечора, поки молоді були в кіно на запрошення Андрієвої матері, вона скористалася нагодою і підкинула дитину біля лікарні.
Ось так склалася доля малюка. Вірогідно, він більше ніколи не зустріне свою бабусю
Вечір накрив Київ своїм дощовим серпанком. Марія, тримаючи покинуте дитя і спостерігаючи за молодою родиною, відчувала в серці змішані почуття жаль, тривогу та якусь надію на те, що справжня родинна любов все ж переможе. Despite у цій історії більше, ніж просто нещасливий випадок це цілий вир неочікуваних рішень, покинутих сподівань і, зрештою, тихої української мужності, яка допомагає долати навіть найболючіші втрати.
