Щоденник
Я ніколи не думав, що вже за рік після весілля опинясь перед таким вибором: чи зберегти розум, чи зберегти шлюб. Мене звуть Олег, мені тридцять два, і я завжди вважав себе терплячим і справедливим. Але, мабуть, настає момент, коли навіть найстійкіші обирають себе. Зараз я стою на межі.
Коли я зустрів Катрусю, вона здавалася мені ідеальною. Уважна, турботлива, з гарним почуттям гумору. Вона ніколи не скаржилася, не розповідала про проблеми, завжди була позитивною. Ми зустрічались трохи більше року, вона жила то в орендованих квартирах, то в готелях. Я гадав, що вона просто не хоче, щоб я бачив безлад у її будинку. Як же я помилявся…
Наше весілля було скромним — лише роспис у ЗАГСі. Катруся сказала, що не хоча гучних святкувань, і я не заперечував. Гроші були потрібніші. Після ЗАГСу ми поїхали туди, де, за її словами, «тепер житимемо разом». І саме в цю мить почався мій особистий сімейний жах. Тому що в тій квартирі нас чекала не романтика… а Ганна Іванівна — її мати. І, як з’ясувалося, це була лише верхівка айсбергу.
Ця жінка — її мати — увірвалася в наше життя, як тінь з минулого. Їй вже за сімдесят, але, незважаючи на вік, вона жвава, швидка і, чесно кажучи, хитра. Бігає по хаті, як заведена, але варто щось запропонувати — зараз же стонить, хапається за серце і падає на диван з виглядом мучениці. Вона вправно перетворює будь-яку розмову на маніпуляцію.
Я намагався поговорити з Катрусею. Мовляв, може, знімемо щось окремо? Вона лише хитала головою: «Що ти? Мама сама не впорається. Вона стара, їй страшно». А мені? А нам? Коли у нас у спальні висить килим з її батьком у святковому вигляді, а за стіною вона ставить «Українське радіо» на повну гучність і співає «Червона калина» о шостій ранку?
Я намагався. Правда. Два місяці я мив за нею чашки, терпів, що вона перебирає мої речі в шафі, голосно коментує мій одяг, страви, навіть… інтимне життя. Одного разу я прийшов з роботи, а вона мені так:
— Чого ти такий блідий? Катруся, мабуть, погано старається, так?
Я онімів.
І ось одного разу, гортаючи стрічку, я натрапив на передачу про сучасні пансіонати для літніх людей. Затишні, свЯ чекаю вечора, щоб нарешті розповісти Катрусі правду — і хоч я сумніваюсь, але знаю, що так буде краще для всіх.
