Як Тарас у 50 років на сайті знайомств наречену шукав
Тарас Іванович Коваленко, 50 років, неодружений, сивовидий володар високого, як він сам запевняв, інтелекту та дуже специфічного шарму, сидів у старому кріслі у своїй однушці на околиці Києва і гладив кота Рудька. Того самого Рудька, який, судячи з його виразу морди та нахабного погляду, давно мріяв втекти від господаря, але терпів його з жалю. Життя Тараса останніми роками котилося під укіс. Роботи не було, перспективи туманні, а інтер’єр квартири обмежувався старим сервантом, облупленою канапою та килимом, що прикривав жахливу тріщину в підлозі.
Але того дня доля знову дала про себе знати. Тарас, роздумуючи над чашкою пакетованого чаю, раптом вирішив, що час знайти своє щастя. Ні, не якесь абстрактне, а саме справжнє — у вигляді багатої та гарної жінки. Адже, як казала його формула успіху, *«Дайте мені забезпечену дружину — і я поверну собі гідність»*. На роботу влаштуватися він так і не зміг, але навіщо, якщо можна одразу почати життя з певки — з домашньою кухнею, теплом і побутовою технікою останньої моделі?
Він увімкнув ноутбук, знайдений колись на смітнику, зайшов на популярний сайт знайомств і створив анкету. Справа пішла жваво, хоч і з певною часткою фантазії. На головному фото Тарас представав не аби ким, а… красунчиком, завантаженим із інтернету. Високий, підтягнутий «Аполлон» у розкішному костюмі з айфоном у руці дивився на потенційних дам із екрану. У анкеті він написав наступне:
**Ім’я:** Тарас Коваленко
**Вік:** 38
**Рід діяльності:** підприємець, власник бізнесу
**Хобі:** відпочинок на яхті, кулінарія (гуру!), читання класики
**Мета знайомства:** серйозні стосунки з гарною, стрункою жінкою. Цікавлять лише забезпечені жінки, які не претендують на моє житло.
*«От це так солидно»,* — задоволено подумав Тарас. — *«Зараз повалять хвилі листів!»*
І вони дійсно писались. Правда, не зовсім ті, кого він хотів. Замість забезпечених гламурних красунь йому відповідали жінки, для яких «забезпеченість» — це три коти, в’язаний шарф та робота на касі в супермаркеті. *«Ні, мої дорогі, не для вас я тут»,* — похмуро говорив собі Тарас, ігноруючи повідомлення. *«Мені потрібна богиня з грошима.»*
Та переломний момент настав, коли йому написала Оксана, 41 рік. На фото — красива брюнетка з усмішкою на мільйон гривень, у елегантному костюмі. *«Щось у ній є»,* — подумав Тарас, — *«а може, це вона — моя доля?»*
— Тарасе, добрий день! Цікава анкета. Ви серйозно займаєтесь кулінарією?
— Звісно! Обожнюю творити кулінарні шедеври. Ви коли-небудь готували рататуй? Це справжня вершина смаку! — відповів він, украйки ковтаючи дешевий чай із сухариком.
Година спілкування — і Оксана погоджується на зустріч. Це був справжній успіх! Тарас кинувся готуватися: вичистив костюм, у якому колись був на весіллі брата в 95-му, поголився і припудрив рідке волосся, щоб здавалося, що його більше. Зустрітися вони домовилися у невеликій кав’ярні.
На побачення він прийшов на десять хвилин раніше (хоч і на маршрутці) і сів біля вікна. Оксана справді виглядала чарівно: струнка, з доглянутими руками та жіночною фігурою.
— Вітаю, Тарасе, — привітно сказала вона, але, придивившись, ледь помітно зморщила ніс. — Ви виглядаєте… гм… трохи не так, як на фото.
Тарас був готовий до цього:
— Ну знаєте, це все фотоапарат. Він мене жорстоко спотворює! В житті я набагато, гм… харизматичніший.
— Розумію, — відповіла вона, недовіряючим поглядом окидаючи його.
Розмова йшла важко. Його оповіді про бізнес викликали в Оксани лише подив:
— А чим саме ви займаєтесь? — запитала вона.
— Це складно пояснити. Стартапи, інвестиції… Зараз у нас фаза «тихої реалізації», так би мовити.
Вона ківала, але по її очах було видно, що вона мріє швидше піти…
Тарас зрозумів, що час спливає:
— Оксано, знаєте, мені здається, ми ідеально підходимо одне одному. Ви така гарна й витончена. Я радий для вас і готувати, і прибирати, і сидіти вдома. Ви будете моєю королевою!
Оксана затримала паузу, поставила чашку і відповіла:
— Тарасе, вибачте, але це дивно. З чого ви взяли, що можете бути гідним чоловіком для жінки з моїм рівнем життя?
Ці слова вдарили Тараса прямо в серце. Він пробурмотів щось про «злих фу́рій» та «жорстоких матеріалісток», встав і, не заплативши за каву, вийшов із закладу.
За тиждень він зустрівся ще з трьома жінками, але все закінчувалося однаково. Найголовнішою була зустріч із Мар’яною, 37 років. Вона відразу ж відчула підступ:
— Ви казали, що у вас бізнес. То чому запропонували розділити рахунок?
— Е-— Я його вкладаю в розвиток! — виправдовувався Тарас, але вона вже йшла, ледь стримуючи сміх, а Рудько, сидячи вдома, мрійливо дивився на двері — може, колись прийде якась добра душа і принесе йому справжнього корму.
