Згадався мені один давній випадок, що змінив життя цілої нашої родини. Минуло вже багато років відтоді, проте ця історія й досі гріє душу, коли про неї згадую.
Сердечно дякувала всім за щирі слова, підтримку, поширення моїх оповідей між знайомими і особливо за смачні гостинці для моїх пяти пухнастиків-котиків.
Донька твоя собака мріє породистого? одного разу спитав сусід Семен у Валентини.
Мріє, Семене, але звідки взяти ті гривні зайві? Ми ж самі живемо, вдівство нелегке, сумно відповіла Валентина. Семен лишень усміхнувся: За дарма віддам, поїхали подивимось.
Так вийшло, що Ліля, донечка Валентини, вже повернулась з гімназії та вмовляла:
Мамо, поїхали! Ну ж безкоштовно! Я вигулюватиму, гарно навчатимусь слово, мамо!
От ти мені скажи, Семене, які б то чоловіки Зачепив дитину, а мені тепер розбирайся, щиро роздратувалася пані Валентина.
Та Вале, чого злитись? Ти ж подивись ще на мене, може я тобі підходжу. Чоловік добрий, роботящий, та самотній же!
Ох, Семене, лиш ти мені не приставай. Ми з тобою добре знайомі я вже школу закінчила, коли ти ще у третьому класі бігав, не сміши, ще більше надулася Валентина.
А тепер, бач, майже зрівнялись: ти мені хіба по плече, та й легша! жартома обійняв Семен Валентину.
Гарно, зате розумом відстаєш, перед донькою обіймаєшся, ледь вирвалася Валентина.
Та якраз того мені й бракувало мудрої та доброї дружини, сумно усміхнувся Семен.
Годі вже! Ми за песиком поїдемо чи ні? майже плачучи втрутилася Ліля.
Он бачиш, який чудовий песик! Гарненький, з плямками. Он яка пригода йому випала, поїхали, покажу! Семен говорив загадково, і Ліля вчепилася в мамину руку:
Маам, ти обіцяла!
Семен по очах зрозумів: Валентина в сумнівах, і поспішив:
Ну, я машину заводжу? Тут близенько, не пожалкуєте!
Валентина криво подивилася на сусіда і зітхнула:
Та добре, кажуть, песик малий, але диви якщо трійки приноситимеш
Усю дорогу Ліля розпитувала: А песик веселий? А як звуть його? Дядьку Семене, далеко ще?
Зрештою підїхали до старої хати.
Це квартира моєї покійної матері, я її здавав, а тут ось така пригода. Ви вибачайте, я не прибрав ще минулого вечора вперше зайшов, коли грошей за житло прийшов просити.
В хаті стояв безладний безлад.
Посеред куп пакетів з розсипаною крупою, пустих коробок з-під солодощів та побитих банок сиділа, притулившись, сіра кицька з бурштиновими очима й кудлатий песик.
Брудні, скуйовджені, але, як згодом виявилося, не скорилися долі, яку їм підготували недобросовісні квартиранти.
Тільки гляньте на них, трохи нервово і водночас радісно розповідав Семен. Місяць своїх квартирантів не бачив, приїхав по гроші а тут таке!
Сусіди розказали: дві дівчини, що знімали, переїхали нишком, ще й борги лишили.
Кошеня й песика покинули напризволяще.
Тижнями сиділи бідолахи самі, без їжі та води, у замкненій квартирі.
Як вони вижили? жахнулася Ліля.
Сліди їхньої боротьби за життя всюди: зїли все, що лише могли знайти, від цукерків до макаронів, навіть сухі вівсяні пластівці. Якимось дивом роздерли мясну консерву і згущене молоко, залишене недобросовісними квартирантами. Все, що вдалося знайти все зїли!
А найголовніше вода.
Мабуть, кицька знала, як відкрити кран у ванній, або просто так вийшло. Щастя, що відкрили не повністю, а то, може, сусідів би залили, хоча врятувалися б швидше…
Семен не прогадав Ліля одразу почала жаліти кицю й песика, годувати кормом, що прихопив із собою Семен.
Навіть Валентина очі сльозами зрослились…
Я ж знав, Валю, не помилився ти добра жінка, прошепотів Семен, поки Ліля обіймала ситих тварин. А що, забираємо обох? А за мене заміж підеш, Валю? Я ж ось тільки тебе шукав усе життя. Візьми мою машину, дві хати маю й Лілі буде, як виросте, де жити. А одну ще здам, тільки квартирантів гарних знайдемо, не таких, як ці недобрі люди. Давай, Валю, погоджуйся, ще діток заведемо будемо жити, як люди! І песик з кицькою вже при нас, як у порядному домі!
Згоджуйся, мамо! вигукнула Ліля, ще не до кінця розуміючи, про що йдеться.
Семен розсміявся:
Он бачиш, усі за! Давай, Валентинко!
Та ну тебе, Семене, жартуєш, зніяковіла Валентина…
Та серце стислося від несподіваної радості, коли Семен знову міцно обійняв. Чого б ні, чоловік же гарний і людина добра не кинув тваринку, зглянувся.
Валентина й не думала, що колись ще на неї хтось зверне увагу. А тут, диви, Семен! Аж румянець налився…
Дай подумати, спокуснику, сміється Валентина.
Думай, а ми не горді. Я кицьку до себе заберу, Лілі песика, як і планували. А завтра ми з Муркою до вас на відповідь завітаємо. Тільки порядок наведи, Барс, гукнув Семен до песика, і той радісно загавкав…
Вмовив, одним словом, Семен Валентину на одруження.
За місяць всім під’їздом справили весілля.
Готувалися в квартирі Валентини, а гуляли у Семена велика холостяцька квартира, місця більше.
Мурка і Барс від нових хазяїв не відходили ні на крок звірі добрих людей завжди чують, з такими потрібно триматися.
Минув рік Валентина й Семен стали батьками двійнят: Софійки й Олеся.
Мурка з Барсом справно наглядали за малечею. У великій родині справ знайдеться всім.
А найголовніше у великій і дружній сімї й щастя багато!
І діткам радість, і звірятам тепло коли у хаті і кицька, і собачка, то, значить, у родині все буде добре.
