” Якби ти знала, чим твоя сестричка у столиці займається, то й іменем її б не згадувала. А ти ще й хвалишся!
А яка ж у мене розумна донька! хвалилася Соломія сусідкам. Університетську сесію на відмінно закрила! Ще й гроші саме заробляє, від нас жодної гривні не бере!
Завидую тобі, Соломію! Мої діти тільки й знають, що руку тягнути. Вчитися не хотять зовсім. Марічка каже, що одразу після інституту заміж піде, мовляв, чоловік годуватиме. А син ой, краще не питай! Сусідка махнула рукою, розчарована. А твоя Олеся золото, самостійним життям хоче бути.
Та хіба ж, тихо буркнув під ніс Тарас, відійшовши на крок від балакучих жінок. Він і рад би піти додому, та мати ще не всі крамниці обійшла. Якщо батько на роботі, то тягати пакети його доля. Якби знала, чим сестра у Києві займається, то й рота б не розкривала.
Ти щось сказав? Соломія сердито глянула на сина. Що він, пять хвилин не може постояти? Вона ж ще не всі свої родинні перемоги розповіла!
Так, мамо. Презентацію на завтра готую, ще й твір писати. Може, іншим разом похвалишся? спокійно відповів Тарас.
Точно, як і батько! Не даєте слова сказати! Гаразд, ходімо
Тарас лише плечима знизав, помітивши полегшені погляди сусідок. Вони вже самі шкодували, що натрапили на захоплену матір. Соломія тільки й робила, що розповідала про дочку, ніби та була втіленням досконалості.
Але він-то знав правду. І мовчав. Не хотів, щоб мати засмучувалася
***
Олеся Шевченко тут мешкає? Холодний погляд незнайомки збив Соломію з пантелику. А ще двоє чоловіків позаду спокою не додавали.
Моя донька у Києві навчається, з гордістю відповіла жінка. Що вам?
Навчається? Олеся? Незнайомка сміливо засміялася. Вона ж після першої сесії вилетіла. Жодного іспиту не склала, бо на пари не ходила замість цього кавалерів шукала.
Як смієте брехати? Я вас за наклеп до суду подам! Соломія почула шерех за дверима сусідів і замовкла. Пустити цю нахабку в хату означало визнати її правоту. Але й не пустити тільки підкинути підставу для пліток.
Заходьте, вагання матері перервав Тарас. Не варто давати привід для балачок. Мамо, пропусти їх.
Та як же, Тарасе!
Пропусти.
Він виглядав старшим за свої шістнадцять. І був серйозний, хоч і трохи схвильований. Тарас провів гостей у кімнату, запросивши сісти. Незнайомка обирала крісло подалі, а чоловіки лишилися стояти.
Тарасе! Як ти їх у хату пускаєш? Чув, що вона про Олесю сказала?
Чув. Тому й пустив. Хлопець роздратовано махнув рукою. Поки батько у відрядженні, він голова родини. Треба мінімізувати втрати!
Що ти
Мабуть, ти сестру краще знаєш, іронічно промовила жінка. Може, скажеш, де вона зараз?
У Києві, як і казала мама. Але не у гуртожитку, криво посміхнувся Тарас. Живе на орендованій квартирі, яку їй чоловік оплачує. І ні, адреси не знаю. Але знаю, що цей чоловік одружений, старший за неї на двадцять років і має троє дорослих дітей. І грошей у нього як бруду.
Випадково не Василем його звуть?
Дайте вгадаю ви його дружина? Тарас напружився. У що вляпалася його сестра?
Слава Богу, ні. Я його сестра, якій набридли примхи брата, холодно посміхнулася жінка. Він має чудову дружину, доньку нашого бізнес-партнера. А їй не до вподоби сторонні дівчата біля чоловіка. Може й розлучення подати.
І цього, звісно, не можна допустити?
Розумний хлопчик, буркнула жінка. Є ідеї, де твоя сестра зараз?
В мене ні, але її подруга знає. Можу запитати, але спершу хочу почути ваші плани. У мене одна сестра.
Тарасе, що це? Який Василь? Яка квартира? Що з моєю донькою? Соломія зблідла. Тарас кинувся у ванну за маминими ліками.
Може, швидку викликати? Жінка виглядала трохи провинувато.
Тарас відмахнувся. Він уже це зробив! Найкраща лікарка, Наталка Петрівна, обіцяла приїхати за пять хвилин.
Тарасе Звідки ти це все знаєш? жалібно спитала Соломія. Її донька коханка Як жити далі?
Коли Олеся в останній раз приїжджала, у неї зламався телефон, памятаєш? Вона взяла мій ноутбук, щоб подрузі написати. І не вийшла зі свого профілю. Я прочитав листування, запитав прямо вона не заперечувала. Лише благала тобі не розповідати.
Тарас щиро переживав. Мати була доброю, але її вада хвалитися дітьми. Він теж червонів, коли вона розповідала всім про його грамоти.
Пізніше, коли Соломію поклали у ліжко під наглядом лікарів, Тарас повернувся до гостей. Його цікавили їхні плани.
Ну, що з
