Ніколи не думала, що це трапиться зі мною. Тепер, згадую ті часи, серце стискається від болю. Вчора мій чоловік зірвався у страшному гніві.
Він завжди був врівноваженою людиною, тому його напади злості дуже мене здивували. Жодного разу не чувала від нього лайки, але цього разу
Я вважала себе щасливицею, бо в мене був спокійний чоловік. Ми були одружені лише два місяці, до того ще три роки зустрічалися, все здавалося ідеальним. Він був турботливий, ніколи мене не принижував і голосу не підвищував. Ми майже не сварилися.
Так тривало аж до того вечора
Йому завжди дуже подобалося моє довге волосся, казав, що воно його зачаровує. А вчора, побачивши мої волосся на канапі, влаштував справжню бурю. Я була ошелешена.
Він почав кричати на мене, назвав брудною, сказав, що навіть не можу прибрати за собою! Адже ж кожна жінка втрачає трохи волосся щодня.
Почав дорікати, мовляв, я нічого не роблю весь день, навіть себе не можу доглянути, а він працює без відпочинку!
Якщо ще раз таке побачу, одразу розлучення! кинув сердито.
Я застигла, не вірила почутому. Я мріяла про дітей з ним, вже уявляла, як ми проживемо разом до старості, а він через волосинку погрожує розлученням Я не втрималась, заплакала. Вперше плакала через нього Чи це нормально, що вже після двох місяців шлюбу таке?
Тепер він не хоче й говорити зі мною. Я боюсь, що якщо намагатимусь поговорити, то він просто зірветься. Мені страшно хіба треба боятись власного чоловіка?
Я боюсь навіть сушити волосся. Йду додому, тремтячи, думаючи, чи не побачу біля дверей валізу зі своїми речами.
Що ж мені робити?
