Хочу зробити тест. Якщо Даринка справді моя заберу її.
Бери вже, бо під ногами вертиться годую, одягаю, сама собі нічого не куплю, щоб їй щось дати. Отак і живу… Дай грошей, Миколо, га?
Оксана збиралася на роботу. Швидко зробила чоловікові бутерброди, загорнула у папір і поклала на стіл.
Микола працював у майстерні, обідів не було, тому щоразу брав їжу з собою.
Сама Оксана готувала у школі. Її робота була далі, тому вставала раніше.
На вулиці моросив дощ. Вона взяла парасольку з коридору. Та випала з рук і з гуркотом впала. Оксана завмерла, прислухалася чоловік не прокинувся.
От роззява! шепотільно посміхнулася і вийшла.
Маршрутка приїхала швидко. Оксана сіла біля вікна, дивилася на місто й думала про життя.
Вона вже не була молодою тридцять на горизонті, щасливий шлюб… Хоча й грошей завжди не вистачало, але жили дружно.
Єдине, що боліло не було дітей. Три роки у шлюбі, лікарі лише розводили руками: «У вас все гаразд».
Маршрутка зупинилася. Оксана вийшла залишалося пройти парком до школи.
На лавці сиділа маленька дівчинка й плакала. Тоненька курточка, руки стиснуті від холоду, а по щоках сльози, змішані з дощем.
Привіт! Чого ти тут сама?
Мама вигнала… дівчинка схлипнула.
Як вигнала?!
Вона спала, а я хотіла їсти. Я її розбудила… Вона закричала… І от я тут.
Як тебе звати?
Даринка.
Що ж мені з тобою робити? Оксана глянула на годинник. Ходімо. Де ти живеш?
Ось тут недалеко.
Вони пішли. За пять хвилин стояли біля дверей. Оксана натиснула дзвінок ніхто не відчиняв.
Нарешті двері відкрила заспана жінка у зімятому халаті. Брудна, непричесана.
Вона подивилася на Оксану, потім на Даринку, мовчки відступила.
Заходь.
У хаті стояв тяжкий запах. На підлозі бруд, на меблях пил. Оксана помітила фото на полиці і завмерла.
Вона бачила його вдома, тільки там вона була обрізана: лише Микола. А тут він і молода жінка, схожа на господиню.
Ну? буркнула та.
Ваша дочка плаче в парку, а вам байдуже?
А ти не лізь! Іди своїх народжуй!
Даринка шмигнула в кімнату. Оксана вийшла.
Весь день вона думала про дівчинку, фото і ту жінку.
Ввечері простягнула Миколі фото:
Хто це з тобою?
Оленка… Ми хотіли одружитися, але вона пішла до іншого.
Чому обрізав фото?
Не міг пробачити. Вона була вагітна, але сказала, що позбулася дитини. Я поїхав, потім зустрів тебе… Але чого ти питаєш?
Оксана розповіла про Даринку.
Микола задумався. Вік сходився…
Де вони живуть?
Вона сказала і пішла спати. О пів на другу прокинулася на кухні світло. Микола сидів, щось обдумував.
Наступного дня він прийшов до Оленки.
Привіт! Ти Даринка? Де мама?
Мамо! До тебе прийшли!
Хто?! з кімнати виглянула неохайна жінка.
Ти?! Чого прийшов?
Микола увійшов.
Оленко, Даринка моя?
Вона сіла, зітхнула:
Позич грошей, га? Аліментів не платив…
Ти ж казала, що позбулася дитини!
Хотіла, але той чоловік сказав, що виховає… А потім кинув. Я хотіла повернутися до тебе, але ти вже поїхав.
Зроблю тест. Якщо моя заберу.
Бери! Набридла! Дай хоч сотню.
Даринка підійшла:
Ти мій тато?
Так, серденько. Підеш зі мною?
Дівчинка несміливо глянула на матір:
А ти мене не битимеш?
Ніколи.
Тоді так.
Микола погладив її по голові і вийшов. Оленка наздогнала:
Гроші є?
Він дав кілька купюр. Потім повернувся. Даринка стояла в коридорі, в очах сум.
Одягайся. Їдемо.
Він думав лише одне: «Не можу залишити її тут».
За півгодини Даринка переступила поріг їхньої хати. Впізнала тітку, що привела її додому. Оксана дивилася на неї, не вірячи.
Коли вимита й нагодована Даринка гралася з кішкою, Оксана запитала:
Ти впевнений, що правильно зробив?
Як інакше? Це моя дитина.
Оксана вийшла на кухню й заплакала.
Чому так?
Вона так хотіла дитину… А тепер ця дівчинка. Я до неї ставитися?
Раптом хтось торкнувся її голови. Оксана підняла очі Даринка.
Тобі сумно? Я теж плачу іноді. Хочеш, розкажу казку?
Оксана пригорнула її.
Микола зробив тест, але для них це не мало значення Даринка залишилася з ними.
Оксана полюбила її, як рідну.
А одного разу вона знепритомніла. У лікарні їй сказали:
Ви вагітні.
Що?!
Це була правда. Вона народила хлопчика Ігорка.
Даринка допомагала у всьому.
Потім зявилася Настунька.
Тепер їхня родина
