– Якщо завтра грошей не буде, ми з тобою розійдемось, – рішуче заявив наречений.
Олександр та Галина планували одружитися за три тижні. Не можна сказати, що батьки нареченої були в захваті від цієї новини, але й не стали заперечувати.
– Може, просто розпишемось? – запропонував чоловік, не бажаючи витрачати зайві гроші на, як йому здавалося, безперспективну подію.
– Ні, я планую вийти заміж лише раз і хочу, щоб цей день мені запам’ятався! – заперечила Галина, яка мріяла про пишне весілля з сукнею та всіма атрибутами.
– Наш бюджет цього не потягне, – невпевнено сказав чоловік. – Може, трохи зекономимо й тоді відзначимо?
– Ти, здається, зібрався утекти? – дівчина недовірливо подивилась на майбутнього чоловіка.
– Галино, якби я цього хотів, то спочатку не пропонував би тобі шлюб, – Олександр з образою надув губи. – З грошима зараз дійсно туго.
Наречений не брехав. Він працював торговим представником алкогольної продукції, і останнім часом його справи погіршилися.
Конкуренти постійно випереджали Олександра, і це негативно вплинуло на його доходи, які значно знизилися.
Галина не працювала. Вона шукала роботу для душі, та, на жаль, так і не змогла її знайти.
Кілька разів вона натякала чоловікові, що хотіла б відкрити власний магазин одягу, але грошей на це не було.
Олександр розводив руками та казав, що нічим не може допомогти, і якщо вона мріє про свій бізнес, то повинна сама на нього заробити.
– Позичимо у батьків, – запропонувала дівчина рішення нареченому.
– Ні, – заперечив чоловік. – Позичати, щоб запросити їх на це ж весілля? Я сам щось придумаю.
І Олександр вигадав. Узяв у банку кредит в розмірі ста тисяч гривень, про що відразу повідомив по телефону майбутній дружині.
Галина, від радості, мало не танцювала по кімнаті, з нетерпінням чекаючи повернення чоловіка.
Від вигляду цих грошей у неї загорілися очі. Вона сіла на диван і задоволено почала пальцем перераховувати купюри.
– Чудово! – радісно сказала вона, зібравши гроші в купку. – Ми врятовані!
– Галино, мені ніколи. Дізнайся сама, де можна вигідно влаштувати весілля, – Олександр поглянув на годинник і пішов на роботу.
– А ти куди? Зараз восьма вечора, – здивувалася дівчина.
– Працювати, кредит треба чимось віддавати, – відповів чоловік і вийшов за двері.
Дві тижні Олександр працював, не покладаючи рук, без перерви та вихідних днів.
Він виїжджав о сьомій ранку, повертався за північ, і майже не бачив Галину, яка вранці ще спала, а вночі вже спала.
За шість днів до запланованого торжества Олександр запитав дівчину, як вона за цей час змогла підготуватися до весілля.
– Олександре, весілля треба відкласти на пару тижнів, – натягнуто усміхнулася Галина та відійшла в бік.
– Чому? Я даремно брав кредит? – чоловік нерозуміюче витріщався на майбутню дружину.
– Я поклала гроші на депозит.
– Навіщо?
– Просто на те весілля, яке я хочу, нам трохи не вистачає…
– А відсотки з депозиту, можна подумати, зроблять нас багатими?! Не кажи дурниць! Галино, кажи правду! Куди ти поділа гроші? – чоловік сердито зціпив зуби.
– Нікуди я їх не поділа! Вони на депозиті! – обурилася дівчина. – Ти звинувачуєш мене в крадіжці?
– Ні, просто хочу, щоб ти сказала правду! – Олександр не міг повірити, що наречена, яка хотіла весілля, раптом через відсотки вирішила перенести торжество.
– Я і говорю правду, – з образою сказала Галина та надула губи. – Я для нас стараюся.
Її реакція змусила чоловіка засумніватись у своїх думках. З чого він раптом вирішив, що вона могла без дозволу витратити гроші?
– Ну гаразд. Через пару тижнів, так через пару тижнів, – зітхнув чоловік і знову поїхав на роботу.
По дорозі до сусіднього міста він вирішив заїхати на дачу до тещі й тестя, на якій вони не були вже кілька місяців.
Олександр здалеку помітив на снігу біля будинку глибокі сліди. Було очевидно, що хтось зовсім недавно сюди потайки заходив.
Чоловік спочатку хотів зателефонувати Галині й розповісти, що виявив, але потім вирішив, що спочатку перевірить, чи все гаразд у домі.
Він відкрив дачний будинок ключами й увійшов всередину. На вигляд не здавалося, що тут побував грабіжник.
Олександр оглянувся й помітив у кутку великі смугасті сумки. Йому стало цікаво, що теща зберігає в них.
Чоловік відкрив одну з сумок і зазирнув усередину. В сумці лежав новий китайський одяг.
Олександр кілька хвилин вражено дивився на речі. Він швидко зрозумів, що Галина витратила кредит на свою мрію.
Тепер він зрозумів, які це речі та що дійсно мається на увазі під відсотками на депозиті для весілля.
Зі зусиллям стримуючи себе від того, щоб не зателефонувати нареченій одразу та не сказати їй усе, що він про неї думає, Олександр схопив одну з сумок.
Вибігши з дому, чоловік повернувся до машини й, сівши всередину, повернув її назад.
Через годину він уже стояв на порозі квартири й, важко дихаючи, стискав у руках сумку.
– Забув щось? – Галина вийшла з кімнати в передпокій.
– Забув! – Олександр кинув дівчині під ноги сумку з речами. – Тобто на це пішли наші весільні гроші? Я ж казав, що у нас немає грошей на відкриття магазину.
– Я все поясню! Це не те, про що ти подумав! – почала виправдовуватися Галина. – Гроші на весілля лежать на депозиті.
– Ми зараз же поїдемо їх знімати! – рішуче відповів наречений. – Збирайся!
– Давай завтра, у мене сьогодні багато справ…
– Збирайся! – наполягав Олександр.
– До закриття банку залишилася лише година, – дівчина кинула погляд на настінний годинник.
– Галино!
Дівчина зайшла в кімнату й почала повільно одягатися, бажаючи потягнути час якнайдовше.
– Ти можеш швидше? – нетерпляче крикнув чоловік.
– Не можу, – Галина з похмурим обличчям вийшла з кімнати. – Я зламала ніготь.
Олександр кілька разів вигукнув, зрозумівши, що сьогодні вони точно не потраплять до банку, махнув рукою.
– Поїдемо завтра! – сказав він. – Якщо грошей не буде, ми розійдемось.
– Добре, – усміхнулася Галина, обмірковуючи, де взяти до завтра сто тисяч гривень, щоб викрутитись перед Олександром.
Вона обдзвонила всіх родичів і друзів та з їхньою допомогою зібрала п’ятдесят тисяч гривень.
Де взяти таку ж суму, дівчина не знала. Галина зрозуміла, що замість весілля на неї чекає розставання.
Дочекавшись Олександра, з яким вони повинні були поїхати до банку за грошима, дівчина вигукнула:
– Ти правий, я тебе обдурила. Я витратила гроші на весілля на покупку речей, але я їх продам і поверну нам ще більше.
– Не хочу більше мати справ з обманщицею! – чоловік зі скляними очима подивився на дівчину і, розвернувшись на 180 градусів, вийшов із квартири.
На ніч Саша не повернувся додому. Галина намагалася дзвонити йому, але він не брав слухавку.
Зрозумівши, що це кінець, дівчина зібрала свої речі й повернулася до батьків.
Про те, що сталося між нею і нареченим, Галина вирішила нікому не розповідати.
Ще тиждень вона сподівалася, що Олександр відійде від сварки і пробачить її, як це бувало багато разів.
Але цього разу чоловік не виявив жодного інтересу до її життя, і Галина зрозуміла, що власною поведінкою втратила нареченого.
Олександр за півтора року виплатив кредит і одружився з іншою дівчиною, яка не бачила в ньому лише грошовий мішок.
