Ярина Антонівна приїхала до доньки, яку не бачила вже майже три роки, але та виявилася дуже нeвдячн0ю дитиною

Ярина Антонівна виростила за своє життя трьох дітей: сина та двох доньок. Діти вже давно не діти, кожен має своє життя, сім’ю та дітей. Син живе та працює закордоном. Він регулярно надсилає листівки та фотографії матері. Ярина Антонівна ж завжди гарно їх зберігає та любується.

Ярина Антонівна багато разів писала сину, чи зможе той приїхати та познайомити її з невісткою та дітьми, але в сина завжди немає часу.Ярина Антонівна розуміє, робота і так далі, тому не ображається ніколи на сина.

Середня донька вийшла заміж за військового. Чоловік Ярини Антонівни поважає чоловіка доньки, бо знайшла донька собі достойну пару. Середня донька час від часу заїжджає до матері з батьком погостювати з чоловіком та дітьми. Але в більшості вони переїжджають приблизно раз в два-три роки, через роботу чоловіка.

А от в молодшої доньки особисте життя якось не склалося. Вона була заміжня та навіть народила дитину, але довго в шлюбі з чоловіком вони не прожили і зрештою розійшлися. Дівчина потім, за порадою матері, переїхала до іншого міста та знайшла там хорошу роботу. Там влаштувалася в приватне ательє, бо була дуже здібною швеєю. А згодом відкрила своє ательє та стала висококласною швеєю. Змогла забезпечити та виростити сина самостійно.

Ярина Антонівна вирішила зробити сюрприз молодшій доньці та приїхати. Вона не сказала доньці про свій план відвідати її та сіла на потяг і поїхала до доньки.

Вони не бачилися вже близько двох з половиною років і Ярина Антонівна дуже раділа, що нарешті побачить донечку. Вона приїхала, вийшла на станції та зателефонувала доньці, щоб повідомити про приїзд.

-Чому ти не попередила, що приїдеш? Я би зробила роботу завчасно, дещо передала помічниці та виділила декілька днів як вихідні, щоб побути з тобою…

-Вибач, але я хотіла сюрприз вам з Данилом зробити. Давно не бачила вас.

-Я зрозуміла, добре, але я зараз ну ніяк не можу тебе забрати. Зможу аж ввечері. Ти зможеш доїхати до квартири самостійно, якщо я дам адресу. І зараз Данилу зателефоную, нехай приготує щось, вже ж дорослий хлопець. Добре матусю, давай, цілую!

-Добре, сонечко…

Образливо було Ярині Антонівні, що не забрала її донька з вокзалу і довелося самій тягнути сумки. Але що поробиш. З горем пополам вона прийшла до квартири. Їй відкрив онук Данило. Високий, статний хлопець. Вже п’ятнадцять років йому, дорослий. Бабця одразу почала обіймати онука, а той намагався вирватися з міцнющих та радісних бабусиних обіймів.

Посадив хлопець бабусю за стіл та дав борщ з пампушками і котлети. Видно, що готував. Але Ярина Антонівна дуже здивувалася, що так мало наготовано. Подумала, що в них з грошима не дуже і вирішила допомогти, хоча грошей донька точно потребувала, в неї їх було предостатньо.

Донька зателефонувала Ярині Антонівні та запитала, чи добре дібралася і чи все з нею добре. Бабця підтвердила що все добре. Тоді донька попросила покласти телефон на гучномовець, як старенька і зробила, і донька сказала Данилу, щоб той замовив доставку з ресторану, вона якраз приїде, коли приїде Алла, донька Ярини Антонівни.

Старенька дуже здивувалася та навіть образилася на доньку. Чому та замовляє доставку їжі з ресторану, а не може приїхати та приготувати їжі? Це ж її жіночий обов’язок готувати їжу, бо нащо вона взагалі є?

По приїзду доньки приїхав і кур’єр. Всі сіли, поїли. Їжа справді була неймовірно смачною, але Ярина Антонівна була все одно невдоволена, бо не Алла її приготувала. Про це вона і сказала доньці, але та не стала сперечатися, а просто погодилася з матір’ю.

Тоді Алла поцікавилася, на скільки мама приїхала до неї. Тоді Ярина Антонівна дуже образилася та сказала, що раз вона їм заважає, то вона поїде хоч завтра.

Не вдалося Ярині Антонівні побути з Аллою та Данилом. Алла весь день на роботі, хоча могли б і почекати її замовлення, бо ж мати нарешті приїхала, а та не з нею. А Данило в школі. Хоча також міг пару деньків пропустити. Так думала Ярина Антонівна.

Їй було дуже нудно і тому з часом вона вирішила поїхати швидше, ніж думала, зібрала речі та попросила Аллу відвезти її на вокзал. Бо який сенс бути з невдячними донькою та онуком?