**Ідеальна дружина**
Ще в університеті Тарас вирішив, що одружуватиметься на спокійній і врівноваженій дівчині. Такі дівчата — для сім’ї. Але зустрічався з іншими — жвавими, балакучими, деякі відразу вимагали квіти, подарунки та кафе. Звідки в бідного студента гроші? Тому він розбирався, хто є хто.
Перед закінченням навчання Тарас зустрічався з Оленою, розумною, спокійною та акуратною. Відразу було видно — вона старанна у всьому.
— Олежу, — казав він другові, — мабуть, мені пора одружуватися. Ти вже сім’янин, і у вас скоро прибавлення.
— Ого, Тарасе, а я про що? Давно тобі кажу! Ну що, на Олені з нашої групи вирішив оженитися? — цікавився друг. — Бери, вона чудова дівчина: розумна, гарна, а головне — спокійна, не істеричка. За нею такого ніколи не помічав. Акуратність — просто жах, всі конспекти як під лінійку, я в неї стільки переписував…
— Так, на Лені, — сміявся Тарас. — Думаю, це найкращий варіант із тих, кого я знаю.
Перед дипломом Тарас зробив пропозицію, і Олена погодилася.
Вона з молодшою сестрою часто залишалися вдома самі ще зі школи. Батько — далекобійник, виїжджав надовго, а мати працювала, приходила ввечері. Тому, коли Олена підросла, сама господарювала: годувала сестру, перевіряла уроки. Хоча мати й не примушувала, але вона була такою за натурою.
Коли вони з сестрою та матір’ю їздили в гості до тітки Ганни, старшої сестри матері, Олена завжди дивувалася:
— Яка чистота в тітки! — думала вона, оглядаючи будинок. — Неймовірно гарні салфетки, пов’язані гачком.
Посуд завжди блищав. Усе було бездоганно, наче тут ніхто не живе. Тоді Олена ще не розуміла, що саме цю риску успадкувала від тітки. Дома вона намагалася підтримувати порядок, але не завжди виходило. Зато в зошитах і на робочому столі — ідеально. В університеті так само акуратно вела конспекти, добре складала іспити, завжди виглядала охайно.
Після весілля вони відразу оселилися окремо — у Тараса вже була невелика двокімнатна квартира.
— Тарас, ти гарно влаштувався, — по-доброму зізнавався Олежко. — Власне житло, дружина-красуня. А ми досі знімаємо кут, і власної квартири навіть не передбачається.
Олена, вийшовши заміж, вирішила створити ідеальний дім. Як у тітки Ганни. Чистота і порядок стали її нав’язливою ідеєю.
Ніхто не пояснив їй, що для дружини й матері на першому місці мають бути близькі, а не ідеальний порядок. І доки вона це зрозуміла, довелося пройти через життєві уроки.
Вони з Тарасом були зовсім різні. Він — шумний, товариський, завжди в русі, з купою друзів. Вона ж — його повна протилежність. Якщо Тараса тягнуло на природу: рибалка, намети, шашлики з друзями, — то Олена віддавала перевагу вишиванню, в’язанню чи книжкам.
До народження старшого сина вона якось мирилася з такими поїздками, хоч і не отримувала від них задоволення, — просто підтримувала чоловіка.
Як тільки починалося літо, Тарас із нетерпінням чекав вихідних.
— Лено, завтра їдемо з наметом на річку. Риба, шашлики, збирайся.
— Тарасю, ну не люблю я твою природу! Тільки комарів годувати та спати на твердій землі. А ще там жахлива антисанітарія, — відповідала дружина, але знала: його не зупиниш, доведеться їхати.
Коли вагітність була вже на пізньому терміні, вона відмовлялася, і Тарас не наполягав. Зате Олена з насолодою облаштовувала гніздечко: слідкувала за чистотою, готувала здорову їжу. Затишок, як вона й хотіла, був.
— Оленко, у тебе в квартирі — як у операційній! — дивувалася подруга Настя, яка іноді заходила до неї. — Ти — ідеальна дружина. Як ти все встигаєш? У мене, навпаки, ідеальний безлад — мої хлопці все перевертають догори дри
