Єдина зрада перед весіллям: як коментар про вагу змінив життя.

Єдина зрада перед весіллям: як коментар про вагу змінив життя.
Оксана Сірко зрадила нареченому лише раз перед весіллям. Він назвав її повною й заявив, що вона не влізе у весільну сукню. Дівчина образилась та з подругами поїхала до клубу. Там напилася й прокинулася в незнайомій хаті поряд із блакитнооким красенем. Який же сором! Оксана нічого не розповіла Андрію, пробачила його образи й почала дієту. Від алкоголю відмовилась одразу скоро зясувалося, що вагітність стала нагодою кинути пити.
Донька народилася вчасно, чудова блакитноока дівчинка. Андрій обожнював її. Пять років Оксана переконувала себе, що все гаразд: у доньки сині очі, бо у свекра теж були сині. Ну й що, що кучерява? Вона всіма силами намагалася стерти з памяті того хлопця, чиє імя навіть не запамятала. Та щось у серці шепотіло, що дівчинка не від чоловіка. Можливо, тому вона пробачала Андрію все: нічні повідомлення, часті відрядження, вічне незадоволення її зовнішністю та кухнею. Доньці потрібна була родина, а батька вона боготворила. Та хто з чоловіків не обманює?
Терпи, куди ти подінешся? казала мати. У нас і так місця нема: бабуся в ліжку, брат привів невістку, де я вас усіх подіну? Я ж казала не можна переписувати квартиру на свекруху, сидітимеш біля розбитої миски!
Оксана терпіла. Та це не допомогло одного дня Андрій таки пішов. Казав, що зустрів іншу, навіть плакав, обіцяв завжди бути батьком для Софійки, але йти проти почуттів не може. Мати, яка ніби любила онуку, після розлучення кинула:
Зроби тест на батьківство, може, даремно аліменти платите!
Оксана була шокована: думала, лише в неї такі підозри. Виявляється, ні.
Ти збожеволіла? накинувся Андрій. Софійка моя донька, це й сліпому видно.
Свекруха не очікувала, що коли через рік після розлучення Оксані знадобилося лягати в лікарню з апендицитом, старі підозри розвіються при першому ж погляді на знайоме обличчя.
Вибачте, ми десь зустрічалися? запитав хірург.
Оксана рішуче похитала головою. Сподівалася, що він не впізнає. Але впізнав наступного дня в палаті жартівливо зауважив:
Сподіваюсь, цього разу не втечеш, як тоді?
Оксана почервоніла, як буряк. І вирішила якомога швидше виписатися. Та не врахувала одного: за ті дні в лікарні Марко встиг зробити так, що їй більше не хотілося втікати.
Про доньку Оксана нічого не казала, лише згадала, що має дитину, але обережно обійшла тему батьківства.
Марко зрозумів все відразу, коли побачив дівчинку. Хвилювався, купив ляльку, розпитував Оксану, як поводитися.
Розумієш, казав він, коли ми з сестрою були маленькими, мама зустріла чоловіка. Вона його справді любила, але сестра не прийняла його, і мама зрештою відмовилась від нього. Я не хочу такого. Хочу бути для твоєї доньки другим батьком.
Ці слова вразили Оксану. А коли він завмер, дивлячись на дівчинку, стало ясно: він теж усе зрозумів.
«Яка ж різника? думала Оксана. Все одно колись доведеться сказати».
Звикла до подружніх проблем, вона очікувала звинувачень і криків. Але Марко, залишившись з нею наодинці, міцно обійняв і прошепотів: «Яке ж це диво!».
Спочатку Софійка, здавалося, прийняла Марка. Та коли Оксана обережно запитала, чи не проти вона, щоб Марко жив з ними, донька розплакалась:
Я думала, тато повернеться! Нехай Марко живе окремо.
Оксана вмовила її, але Марко був дуже засмучений.
Вона ж моя донька! Тобі треба їм розповісти!
Андрій цього не винесе. І Софійка теж. Для неї він тато, а для нього вона єдина дитина. Схоже, його коханка не може мати дітей. Так мені свекруха розповіла.
Марко ображався, Софійка влаштовувала сцени, а Оксана всіма силами намагалася зберігати мир. Зрештою вони виробили правила, щоб лавірувати між коханими людьми: Оксана сама відвозила доньку до Андрія, стежила, щоб чоловіки не зустрічалися, залишала Софійку з Марком, щоб вони не сварилися, а вона була посередником між ними. Навіть до 8 Березня підготувала доньку, боячись, що та щось випустить, а Марко не втримається й розповість правду.
Потім Оксана дізналася, що знову вагітна. І дуже злякалася. Боялася, що друга дитина буде схожа на Софійку, й Андрій усе зрозуміє; боялася, що донька заздритиме й ще більше злитиметься на Марка; боялася, що Марко скористається її перебуванням у пологовому й розповість Софійці правду.
Домовилася з матірю, щоб та забрала доньку на час пологів. Мати погодилась, хоч у хаті вже було двоє дітей (брат подарував їй онуків), але все пішло не так: за день до пологів мати потрапила до лікарні з жовчними ка