Одне ціле
Хтось може й не вірить у таке, а хтось переконаний — на світі справді є дві половинки, які знаходять одна одну й стають єдиним цілим. І ніщо, аніщо не розлучить їх, окрім смерті, з цим не посперечаєшся.
Скільки гарних слів існує: кохання, відданість, увага, вірність. Ці почуття панують у щасливих сім’ях, у справжніх. Де чоловік і дружина — одне ціле.
Так жили Оксана та Тарас. Побралися з великої любові, з перших днів підтримували одне одного, піклувалися.
— Оксанко, дивлюся на вас із Тарасом — немов ви під однією зіркою народилися, навіть схожі, — сміялася подруга Марія.
— А ми дві половинки одного цілого, — жартувала у відповідь Оксана, хоч і не вкладала в ці слова глибокого сенсу.
— Та тобі пощастило, Оксанко, з чоловіком. Ось би й мені такого знайти.
— Знайдеш, якщо серцем пошукаєш, — відповідала Оксана.
Минали роки. У Оксани й Тараса народилися два сини. Виховували їх у любові й гармонії. Тарас ніколи не підвищував голосу ні на дружину, ні на дітей. Оксана теж завжди була спокійною. Родина — міцна, щира. Разом їздили у відпустку, разім на дачу. Ніхто й слова поганого про них не міг сказати.
Тарас працював у будівельній компанії керівником відділу, а дружина викладала історію у старших класах. Діти вчилися добре, займалися спортом.
Старший син закінчив школу й вступив до університету, молодший ще навчав
