Ілюзія принца розвіялась
Він не був принцом її мрій
Олена зустріла Дмитра, коли той щойно повернувся з армії. Хлопець ніби зійшов з обкладинки модного журналу високий, статний, з чарівними зеленими очима та густим чорним кучерявим волоссям. Поряд із ним вона відчувала себе простою, хоча й була гарненькою: біляве волосся, струнка фігура, лагідна усмішка. Не могла повірити своєму щастю з усієї компанії він обрав саме її.
“Що він у тобі знайшов?” шепотіли подруги. “Такі красені довго не затримуються. Покине тебе.”
Але Олена лише посміхалась, вірячи в їхнє кохання. Вони ходили в кіно, на вечірки, гуляли з друзями. Дмитро не розсипався в компліментах, але завжди був поруч, а його дотик змушував її тремтіти. Коли вона вперше привела його додому, мати Марія Іванівна нахмурилась. Пізніше, наодинці, прошепотіла доньці:
“Гарний чоловік то чоловік інших, доню. Рідко бувають вірними. До весілля не поспішай, перевір його. Схожий на виставковий екземпляр.”
Олена образилась. Вона вірила в почуття Дмитра, не хотіла слухати сумніви. Але мати посіяла зерно тривоги в її серці.
Поволі Дмитро змінився. Спочатку спортзал, потім басейн, потім нові знайомства. Олена, щоб бути поруч, теж записалась на тренування, але почувалась незграбно серед витончених дівчат із рельєфними мязами. Дмитро кидав погляди в їхній бік, а вона йшла додому раніше, намагаючись сховати сльози.
“Ти слабка, як лялька,” засміявся він одного разу, коли вона застудилась після басейну. “Краще сиди вдома зі своїми книжками.”
Ці слова болісно вдарили, і вона згадала мамині попередження. Відчувала, що Дмитро віддаляється. Все більше вечорів без дзвінків, без запрошень, наче він і забув про неї. А потім просто зник. Перестав відповідати.
“Не телефонує?” запитала мати.
“Ні” прошепотіла Олена, відвернувшись до стіни.
“Годі! Вставай! Ідемо до перукарні!” наказала Марія Іванівна. “Нова зачіска перший крок до нового життя. Потім пошиємо тобі сукню, у тебе ж золоті руки.”
Купили тканину, Олена малювала викрійки, намагаючись забути. Чутки про нові романи Дмитра долітали до неї, але вона трималась. Коли через кілька тижнів зявилась на танцях у новій сукні, легкої, сяючої всі обернулись. Її помітили.
Хлопець, Андрій, скромний і невибагливий, почав доглядати за нею. Не красен
