Він шаленіє, коли дізнався, що колишня виходить заміж. А я — його теперішня дружина. Як мені на це реагирувати?
Інколи життя підкидає такі драми, які не придумає жоден сценарист. Мій чоловік, Ярослав, повернувся додому з перекривленим обличчям, кинув ключі на полицю й мовчки почав роззуватися. Це було зовсім не схоже на нього — зазвичай він сяяв від щастя після зустрічі з донечкою. Я навіть не встигла запитати, як минуло відвідання, коли він раптом вибухнув:
— Марічко, ти собі не уявляєш! Я прийшов за Софійкою у садочок раніше, хотів зробити сюрприз. Заходжу — а її за руку веде якийсь чоловік! У мене аж кров у жилах застигла. Думав — викрадач! Підбіг, почав з’ясовувати, а це… це коханий Іринки!
Мене звуть Марія, і я давно знала: колишня дружина Ярослава, Ірина, була його незагоєною раною. Ми живемо разом вже шість років, у нас син Дениско. Але Ірина весь цей час лишалася між нами — як тінь. Ярослав до останнього не міг вибрати: то йшов до неї на нічліг, коли в неї була температура, то дарував квіти на день народження «від Софійки», але підписував від себе. Скільки разів ми сварилися через його надмірну участь у її житті!
І ось тепер — вона виходить заміж. Нарешті. Йому могло б бути байдуже. Але замість цього він шаленіє, ламає руки й рве на собі волосся.
— Ти уявляєш, він заявив, що у них все серйозно! Каже, скоро весілля. Цей Богдан — теж розлучений, у нього син, і він, бачиш, вирішив, що Ірина стане гарною дружиною та матір’ю для його хлопчика.
— Ну і що? Може, й стане. Ти не радий? — тихо запитала я, хоч ледве стримувала задоволену посмішку.
— Радий? Ти серйозно? А якщо він виявиться таким самим, як усі? Одружиться, а потім знайде іншу? А Софійка це побачить? Їй це потрібно? Вона ж ще дитина! — метушився Ярослав.
Мені спало на думку: а можливо, Богдан набагато надійніший за Ярослава? Спокійний, дорослий, турботливий. Я заглянула на сторінку Іринки в соцмережах — фото з Богданом. Усмішки, родина, діти, шашлики на дачі. Перейшла на його профіль — все відкрито, прозоро: фото з сином, з роботи, з подорожей. Ніяких дівчат в облягаючому, ніяких двозначних статусів. Звичайний, порядний чоловік.
Я сказала Ярославу, що погано почуваюся й ляжу раніше. Насправді я поклала Дениска і сіла у спальні, трохи привідкривши двері. Бо знала: він зателефонує Іринці. Так і сталося.
— Іриночко, що це взагалі означає? У вас з ним все серйозно? — почула я його голос із кухні.
Тиша. Потім опять Ярослав:
— Я не хочу, щоб у тебе був чоловік… Подумай про мене!
Я завЯ обернулася до стіни і схопила подушку міцніше, щоб не почути, як тріскається моє серце.
