Йому було лише шістнадцять, коли він привів її додому Дівчину, яка вже носила під серцем дитину, на рік старшу за нього.
Леся вчилася в тому ж технікумі, що й Андрій, тільки на іншому курсі. Кілька днів він спостерігав, як незнайома дівчина забивається в куток і тихо ридає. Його увагу привернув округлий живіт, ті самі речі на ній уже два тижні й порожній, сповнений відчаю погляд.
Як виявилося, її минуле знали майже всі Вона зустрічалася з Олександром, онуком відомого у Львові бізнесмена, а той раптом зник, виїхавши до Києва «з термінової справи». Батьки хлопця відмовилися її слухати й сказали про це прямо.
Її рідні ж, немов у старі часи, боячись ганьби, вигнали її з дому й самі поїхали на дачу. Одні співчували Лесі, інші потайки з неї насміхалися.
Сама винна. Треба було думати головою!
Андрій не міг більше терпіти. Він зважився й підійшов.
Легко не буде, припини плакати. Я пропоную тобі оселитися в мене, можемо навіть одружитися. Але відразу кажу я не вмію брехати й не стану вдавати, що все ідеально. Я просто буду поруч і обіцяю, що ми впораємося.
Леся витерла сльози й подивилася на хлопця. Що тут казати Звичайний хлопець без вишуканості. А вона мріяла про зовсім іншого чоловіка! Та в її становищі вибору не було, і Леся пішла з ним.
Батьки були в шоці, мати благала Андрія схаменутися, але він стояв на своєму.
Мамо, не драматизуй, якось буде. У мене дві стипендії, звичайна й соціальна. Я підроблятиму, ми впораємося!
Але ж ти хотів на університет!
Ну й що? Ми живемо якось. Тато працює все життя на заводі, ти в магазині. Люди без вищої освіти теж якось виживають. Мамо, це не кінець світу!
Леся поселилася в кімнаті Андрія. Він віддав їй своє ліжко, а сам ліг на незручний розкладний диван. Кілька днів вона була дуже тихою. Як тінь, ходила з ним до технікуму й додому, тримаючись за руку, аж доки не вибухнула.
Мені досить! Чому твої батьки так на мене дивляться? Я їм не подобаюся! І чому ти не проводиш зі мною час? Сидиш над книжками чи кудись зникаєш?!
Андрій здивувався.
А ти не думаєш, що це нормально? Ну не подобаєшся їм, але вони тебе прийняли й не чіпляють. Дивляться косо? Твої власні навіть бачити тебе не хочуть. А батьки батька твоєї дитини? Де вони? Я вчуся, бо не хочу вилетіти після першого року. І стипендія мені потрібна. Зникаю? Бо підробляю й не хочу дивитися з тобою плаксиві серіали.
Леся розплакалася.
Навіщо ти так кажеш?
Як? Я казав, що не вмію брехати. А взагалі, коли йдемо до РАЦС?
Не можу йти так, купи мені гарну сукню з високою талією, щоб живіт не видно.
Про що ти? Ми візьмемо довідку про вагітність, яка сукня? Мені ще треба збирати на візочок і ліжечко
Мати схопилася за валеріану, але поволі змирилася з ситуацією й дедалі частіше поглядала на дитячі речі. Адже нічого страшного не трапляється Нехай живуть, нехай одружуються, а вони з батьком допоможуть, чим зможуть. Тільки ця дівчина якась невдячна, вічно невдоволена Андрієм, ними, тісною квартирою. Може, як народить, то зміниться.
Але Леся не збиралася змінюватися. Коли Андрій повернувся брудний і виснажений з автомийки, принісши до кімнати худу кішку, вона вибухнула люттю.
Ти ідіоте! Навіщо нам ця обідрана кішка? Виганяй її! Забирай з квартири!
Але Андрій лише посміхнувся.
Ні, вона вагітна. Залишається, тож навіть не починай. Краще замовкни й підігрій мені обід.
Ось як?! майже зойкнула Леся. Вибирай! Або вона, або я! Ця тварина теж косо на мене дивиться!
Навіщо? Андрій подивився з недовірою. Це мій дім і мені не треба вибирати. Це моя кішка, і якщо це тобі заважає, можеш піти. Навіть мама не ставила таких умов. Може, час перестати дивитися на всіх згори?
Леся впала в істерику, плакала, заздрячи цій худій, занедбаній кішці. Де Андрій побачив у неї живіт? Але живіт з’явився кішка справді була вагітна.
Хлопець був втомлений, але відганяв жаль, що накочував. Якось вони впораються. Леся народить, заспокоїться, а раніше кішка їх розвеселить. Пухнасті кошенята піднімуть усім настрій.
Але все склалося інакше Дідусь, відомий у Львові бізнесмен, повернувся з тривалої поїздки й дізнався про все. Він знайшов онука, відчитав його й заявив, що відріже від грошей, якщо правнук виховуватиметься в чужій сім’ї. А втратити таку підтримку хлопець дуже боявся.
Леся виїхала з Олександром того ж дня, навіть не попрощавшись з Андрієм. На щастя, документи були при ній вона збиралася після занять до лікаря. На свої речі вона махнула рукою куплять нові! І до цього жалюгідного технікуму більше не повернеться!
Андрій був розбитий Як так? Навіть не попрощалася, не зателефонувала, не сказала ні слова. Він викинув усі її речі й довго сидів сам у темряві, пригортаючи свою кішку.
Кішка все розуміла. Тихо притискалася до нього, відчуваючи, що потрібна. Співчувала, муркотіла, втішала.
Андрій сам приймав у неї пологи, не пускаючи до кішки схвильовану маму й розгубленого батька. Він сидів поряд, лагідно говорив, заспокоював. Стежив, чи все йде добре, й тримав телефон напоготові, щоб у разі потреби зателефонувати ветеринару.
Усе пройшло добре, кішка народила чотирьох малюків. Андрій замінив підстилку, приніс свіжу воду й корм. Ще раз переконався, що все гаразд, і виснажений закрив очі, відчуваючи, як найменше кошеня притискається до його долоні, і подумав, що іноді тварини проявляють більше вдячності, ніж люди.Йому було лише шістнадцять, коли він привів її додому Дівчину, яка вже носила під серцем дитину, на рік старшу за нього.
Леся вчилася в тому ж технікумі, що й Андрій, тільки на іншому курсі. Кілька днів він спостерігав, як незнайома дівчина забивається в куток і тихо ридає. Його увагу привернув округлий живіт, ті самі речі на ній уже два тижні й порожній, сповнений відчаю погляд.
Як виявилося, її минуле знали майже всі Вона зустрічалася з Олександром, онуком відомого у Львові бізнесмена, а той раптом зник, виїхавши до Києва «з термінової справи». Батьки хлопця відмовилися її слухати й сказали про це прямо.
Її рідні ж, немов у старі часи, боячись ганьби, вигнали її з дому й самі поїхали на дачу. Одні співчували Лесі, інші потайки з неї насміхалися.
Сама винна. Треба було думати головою!
Андрій не міг більше терпіти. Він зважився й підійшов.
Легко не буде, припини плакати. Я пропоную тобі оселитися в мене, можемо навіть одружитися. Але відразу кажу я не вмію брехати й не стану вдавати, що все ідеально. Я просто буду поруч і обіцяю, що ми впораємося.
Леся витерла сльози й подивилася на хлопця. Що тут казати Звичайний хлопець без вишуканості. А вона мріяла про зовсім іншого чоловіка! Та в її становищі вибору не було, і Леся пішла з ним.
Батьки були в шоці, мати благала Андрія схаменутися, але він стояв на своєму.
Мамо, не драматизуй, якось буде. У мене дві стипендії, звичайна й соціальна. Я підроблятиму, ми впораємося!
Але ж ти хотів на університет!
Ну й що? Ми живемо якось. Тато працює все життя на заводі, ти в магазині. Люди без вищої освіти теж якось виживають. Мамо, це не кінець світу!
Леся поселилася в кімнаті Андрія. Він віддав їй своє ліжко, а сам ліг на незручний розкладний диван. Кілька днів вона була дуже тихою. Як тінь, ходила з ним до технікуму й додому, тримаючись за руку, аж доки не вибухнула.
Мені досить! Чому твої батьки так на мене дивляться? Я їм не подобаюся! І чому ти не проводиш зі мною час? Сидиш над книжками чи кудись зникаєш?!
Андрій здивувався.
А ти не думаєш, що це нормально? Ну не подобаєшся їм, але вони тебе прийняли й не чіпляють. Дивляться косо? Твої власні навіть бачити тебе не хочуть. А батьки батька твоєї дитини? Де вони? Я вчуся, бо не хочу вилетіти після першого року. І стипендія мені потрібна. Зникаю? Бо підробляю й не хочу дивитися з тобою плаксиві серіали.
Леся розплакалася.
Навіщо ти так кажеш?
Як? Я казав, що не вмію брехати. А взагалі, коли йдемо до РАЦС?
Не можу йти так, купи мені гарну сукню з високою талією, щоб живіт не видно.
Про що ти? Ми візьмемо довідку про вагітність, яка сукня? Мені ще треба збирати на візочок і ліжечко
Мати схопилася за валеріану, але поволі змирилася з ситуацією й дедалі частіше поглядала на дитячі речі. Адже нічого страшного не трапляється Нехай живуть, нехай одружуються, а вони з батьком допоможуть, чим зможуть. Тільки ця дівчина якась невдячна, вічно невдоволена Андрієм, ними, тісною квартирою. Може, як народить, то зміниться.
Але Леся не збиралася змінюватися. Коли Андрій повернувся брудний і виснажений з автомийки, принісши до кімнати худу кішку, вона вибухнула люттю.
Ти ідіоте! Навіщо нам ця обідрана кішка? Виганяй її! Забирай з квартири!
Але Андрій лише посміхнувся.
Ні, вона вагітна. Залишається, тож навіть не починай. Краще замовкни й підігрій мені обід.
Ось як?! майже зойкнула Леся. Вибирай! Або вона, або я! Ця тварина теж косо на мене дивиться!
Навіщо? Андрій подивився з недовірою. Це мій дім і мені не треба вибирати. Це моя кішка, і якщо це тобі заважає, можеш піти. Навіть мама не ставила таких умов. Може, час перестати дивитися на всіх згори?
Леся впала в істерику, плакала, заздрячи цій худій, занедбаній кішці. Де Андрій побачив у неї живіт? Але живіт з’явився кішка справді була вагітна.
Хлопець був втомлений, але відганяв жаль, що накочував. Якось вони впораються. Леся народить, заспокоїться, а раніше кішка їх розвеселить. Пухнасті кошенята піднімуть усім настрій.
Але все склалося інакше Дідусь, відомий у Львові бізнесмен, повернувся з тривалої поїздки й дізнався про все. Він знайшов онука, відчитав його й заявив, що відріже від грошей, якщо правнук виховуватиметься в чужій сім’ї. А втратити таку підтримку хлопець дуже боявся.
Леся виїхала з Олександром того ж дня, навіть не попрощавшись з Андрієм. На щастя, документи були при ній вона збиралася після занять до лікаря. На свої речі вона махнула рукою куплять нові! І до цього жалюгідного технікуму більше не повернеться!
Андрій був розбитий Як так? Навіть не попрощалася, не зателефонувала, не сказала ні слова. Він викинув усі її речі й довго сидів сам у темряві, пригортаючи свою кішку.
Кішка все розуміла. Тихо притискалася до нього, відчуваючи, що потрібна. Співчувала, муркотіла, втішала.
Андрій сам приймав у неї пологи, не пускаючи до кішки схвильовану маму й розгубленого батька. Він сидів поряд, лагідно говорив, заспокоював. Стежив, чи все йде добре, й тримав телефон напоготові, щоб у разі потреби зателефонувати ветеринару.
Усе пройшло добре, кішка народила чотирьох малюків. Андрій замінив підстилку, приніс свіжу воду й корм. Ще раз переконався, що все гаразд, і виснажений закрив очі, відчуваючи, як найменше кошеня притискається до його долоні, і подумав, що іноді тварини проявляють більше вдячності, ніж люди.
