За вікном миготіли вогні машин, прохожі поспішали своїми справами, а Данило лишався наодинці зі своїми думками. Сьогодні він почувався особливо пригніченим, хоча зовні нічого не видавало його стану.
Він думав про Олександру. Їхні стосунки тривали вже кілька років, і, здавалося, все складалося ідеально. Він робив усе можливе, щоб вона була щасливою: купував дорогі подарунки, влаштовував романтичні вечері, намагався бути уважним і турботливим. Але останнім часом він почав помічати, що щось змінилося. Олександра стала віддаленою, часто замисленою, а їхні розмови робилися все коротшими та рідшими.
Данило намагався зрозуміти, що сталося. Може, він щось зробив не так? Чи, можливо, вона просто втомилася від його надмірної турботи? Він не знаходив відповіді, і це вганяло його в розпач.
Він згадав, як вони вперше зустрілися. Це було на одній із вечірок, де він зазвичай проводив вільний час. Олександра одразу привернула його увагу своєю красою та впевненістю. Вона була не такою, як інші жінки, яких він знав раніше. У неї був свій погляд на життя, свої інтереси та захоплення. Данило відчув, що хоче дізнатися про неї більше, і незабаром вони почали зустрічатися.
Спочатку все було чудово. Вони багато часу проводили разом, подорожували, відвідували різні заходи. Данило насолоджувався кожним моментом поруч із нею, вірячи, що їхні стосунки розвиваються правильно. Але поступово він почав помічати зміни в її поведінці. Вона менше посміхалася, рідше відповідала на його дзвінки та повідомлення. Іноді йому здавалося, що вона просто терпить його поряд.
Це почуття було неприємним, але він не показував своїх емоцій. Він продовжував робити все, щоб повернути колишню близькість. Однак, коли він намагався поговорити з Олександрою про їхні стосунки, вона ухилялася, посилаючись на зайнятість чи втому.
Сьогоднішній день був особливо важким. Олександра знову пішла на зустріч із подругами, залишивши його самого. Данило розумів, що це нормально, що кожній людині потрібен простір, але серце стискалося від болю. Він відчував, що втрачає її, але не знав, як зупинити це.
Ці думки мучили його, але він був безсилий. Він любив Олександру і хотів, щоб вона була щасливою, але розумів, що його зусилля можуть виявитися даремними. У душі він сподівався, що колись вона розкриє своє серце і розповість, що коїться. Але поки йому залишалося лише чекати.
Олександра сиділа в кафе, навколо якого кипіло звичайне вечірнє життя великого міста. Вона була сама, хоча могла б бути поруч із Данилом — своїм хлопцем, який, здавалося, ідеально їй підходив. Красивий, розумний, турботливий… Мрія будь-якої дівчини. Але чомусь вона почувалася нещасною.
Все почалося кілька років тому, коли вони вперше зустрілися на вечірці. Данило відразу сподобався їй своєю впевненістю та харизмою. Він умів справити враження, підтримати розмову на будь-яку тему, виглядав бездоганно. Саме те, що така людина звернула на неї увагу, піднімало її самооцінку.
Олександра згадала той день, коли вони перетнулися поглядами крізь натовп. Тоді вона ще вірила, що кохання — це щось раптове, яскраве, пристрасне. Але з Данилом усе пішло інакше. Їхні стосунки розвивалися повільно, розмірено, майже розсудливо. Вони почали більше часу проводити разом, а згодом стали парою. Він оточував її увагою, дарував подарунки, запрошував у подорожі. Все йшло за планом, але всередині вона відчувала дивну порожнечу.
Їй подобалося, що Данило поважав її думку, допомагав з побутовими справами, підтримував у скрутні хвилини. Здавалося, між ними є взаєморозуміння. Саме це Олександра вважала основою міцних стосунків. А кохання? Ну, воно ж має з’явитися з часом, чи не так?
Але час минав, а почуття не приходили. Замість них зростало роздратування. Кожен жест Данила, кожне слово починали здаватися надуманими, навіть його посмішка викликала дискомфорт. І найжахливіше — вона почала порівнювати його з іншою людиною, з якою, здавалося, у неї не могло бути нічого спільного.
Марко. Друг дитинства, кумедний, іншСидя за столом, вона нарешті усвідомила, що справжнє щастя було поряд із ним усе це час, і вона готова була піти за власним серцем, навіть якщо це означало складну розмову, яка чекала на неї зараз.
