Йому вже 35 років, але він досі без дружини й дітей: історія мами, яка все життя була понадопікункою і тепер шкодує, що виховала сина інфантильним Тиждень тому ми з сином були в домі моєї свекрухи. На той час у неї гостювала її подруга дитинства — жінка, яка залишилась сама й присвятила себе вихованню сина. Весь день вона провела, граючись із моїм сином. — Шкода, що в мене досі немає онуків, — сумно зітхнула вона. Ця подруга народила сина вже після 30-ти, довго на нього чекала, любила і балувала. Її чоловік трагічно помер, коли хлопчик був зовсім малим, і вона сама піднімала дитину, працюючи на двох роботах. Коли її синові виповнилося 35, вона наважилась запитати, коли ж чекати онуків. Він спокійно відповів: “Ніколи”. Син вважав, що у всьому винне мамине виховання — що вона зробила з нього, як каже, інфантильного чоловіка. — Я звик до простого життя. Жодна дівчина не стане мені другою мамою, — відказав він. Додав, що йому це підходить, і заради когось іншого він мінятись не буде. — Мені ніхто, крім тебе, не потрібен, — підсумував син. — Я так і не навчила його головному: бути справжнім чоловіком! — зізналася жінка. Чи вважаєте ви, що материнська любов іноді може не лише захистити, а й завадити дитині стати самостійною особистістю? Вашу думку чекаю в коментарях!

Йому вже 35 років, ані дружини, ані дітей у нього немає

Тиждень тому я був у гостях із сином у мами моєї дружини. У неї якраз була у гостях її давня подруга. Ця жінка цілий день проводила із моїм сином.

Шкода, що в мене немає онуків, сумно сказала вона.

Подруга тещі народила сина, коли їй уже було далеко за тридцять. Вона дуже любила ту довгоочікувану дитину й дозволяла йому практично все. Чоловік цієї жінки помер, коли хлопчик був ще зовсім малим, тож вона сама його виховувала, працюючи на двох роботах.

Коли її синові виповнилося 35, вона вирішила запитати, коли ж у неї буде можливість дочекатися онуків.

Він спокійно відповів: «Ніколи».

Син пояснив, що в усьому винне виховання матері, що вона, мовляв, виховала його так, що він залишився інфантильним.

Я звик до простого життя. Жодна жінка не захоче бути для мене другою мамою, сказав чоловік.

Він додав, що його все влаштовує і заради когось іншого він змінюватися не буде.

Окрім тебе, мені ніхто не потрібен, підсумував син.

Я так і не змогла навчити його найголовнішого: бути чоловіком, зізналась жінка.

Як вважаєте, хіба не надмірна материнська любов може не лише захистити, а й завадити дитині стати самостійною особистістю?

Чекаю ваших думок у коментарях.