Одного гарного дня мій друг вирішив одружитися. Звичайно, це був шлюб за кохання. Наречена була гарненькою, розумною та самостійною. Працювала бухгалтеркою у великій компанії і добре заробляла.
Мій друг, Андрій, теж не хотів відставати від дружини у заробітках. Брав додаткові підробітки та працював до пізньої ночі, щоб швидше виплатити кредит за квартиру.
Їхню квартиру купили одразу. Вони зібрали гроші, оформили кредит, і родичі теж допомогли. Зробили європейський ремонт, гарно все облаштували. Як то кажуть, живи та радій.
Та радість не приходила. Дружина не встигала впоратися з домашніми справами. То підлогу не вимиє, то пил не протре, то вечерю не встигне приготувати. Казала, що дуже втомлюється на роботі і приходить пізно. Але ж і Андрій не сидів без діла він також працював до ночі.
Так і почалися сварки про те, хто більше робить у домі. Перші півроку пройшли у щоденних сутичках у квартирі, заваленій розкиданим одягом і горою брудної посуду. Але ніхто з них не зізнавався родичам, через що вони сварилися. Обоє соромилися.
Якось Андрій поїхав на рибалку з тестем. Обоє були завзятими рибалками, тому дуже добре ладили. Вночі біля багаття, з келихом вина під рукою, Андрій розкрився тестеві, взявши з нього слово нікому не розповідати, особливо тещі.
Тесть обіцяв зберегти таємницю, але сказав, що в їхньому домі не буде спокою, поки вони не заведуть «захисника хати».
«У мене є один на прикметі», сказав тесть. «Коли буде час, я його вам приведу.»
Андрій подумав, що тесть зїхав з глузду, але мовчав.
Наступного тижня тесть зявився у них із кошеням. Андрій був обурений. Навіщо? Це ж лише додасть клопоту! Але тесть запросив його на балкон покурити і нагадав про «захисника хати». Сказав, що привів його разом із кошеням, і тепер усе налагодиться. Лише просив добре доглядати за котиком.
Андрій одразу полюбив котика. Маленький і ласкавий, він швидко привязався до господаря. Куди б Андрій не йшов, котик слідував за ним, вимагаючи уваги. Лише одного разу довелося прибрати маленьку «аварію» на підлозі. Але то було лише першої ночі.
Наступного дня, коли Андрій повернувся з роботи, у домі було чисто. Жодного розкиданого одягу, а дружина готувала смачну вечерю!
Андрій теж підхопив настрій нарешті прикріпив ту полицю у ванній, яку обіцяв уже сто років.
Наступного дня він знайшов дружину, яка пилососила килими. Ну, і він виніс сміття та купив хліба. А в магазині ще й взяв пляшку вина. Вечеря вийшла майже святом. Вони й не памятали, коли востаннє так веселилися.
Так минув цілий тиждень. Здавалося, радість знову поселилася в їхньому домі. У неділю ввечері дружина сказала Андрію:
«Завтра не потрібно приходити вдень. Я вже купила пісочок і приготувала місце для кота у ванній.»
«Для кого?»
«Для твого котика. Я знаю, що ти приходив удень під час роботи, щоб прибрати. Але тепер не хвилюйся я сама все контролюю.»
Андрій остовпів. Адже він не приходив удень прибирати! Він думав, що це дружина наводила лад. А виявилося, їй було соромно нічого не робити у чистій хаті.
Вирішив перевірити. Прикинувся, що йде на роботу, але потім тихенько повернувся і сховався з телефоном.
Близько обіду почув, як хтось відчиняє двері ключем. Кіт
