Ой, сину, присядь біля мене, бо хочу розповісти тобі одну справжню історію — не звичайну, а таку, що болить, наче ножем по серцю. Це розповідь про мою родину, яка розсипалась, як сухе листя, і про те, як я опинилася тут, у будинку для літніх, де часом навіть власні імена забуваються.
Колись у мене була велика родина — п’ятеро дітей, мов п’ять зірок на небі, кожен із своїм світлом. Жили ми в маленькому селі Гайок, де кожен куток знав наші кроки. Наш дім, старий, але затишний, був повний сміху, а я вірила, що родина — це та твердиня, яку ніщо не зруйнує.
Але час показав, що все минає. Першою від нас пішла Ганна — найстарша. Вийшла заміж за багатого киянина, поїхала до столиці, у світ великих грошей. Спочатку писала листи, дзвонила. Потім — рідше. Згодом і зовсім перестала. Говорила, що немає часу, що справи, що життя біжить. А я все чекала, що вона згадає про стару матір. Аж ось дізналась — вона має нове життя, де для мене вже немає місця. Тоді вперше відчула, як серце кришиться.
Другим був Тарас — моя гордість. Лагідний, але з бунтівною душею. Він не знаходив собі місця — то роботи не було, то компанія погана. Я годувала його, молилася за нього, а він тільки віддалявся. Одного разу він прийшов п’яний, і ми посварилися. Він кинув мені такі слова, що й досі болять. А на ранок його не стало. Де він тепер — не знаю. Може, живий, може, ні.
Третя — Оксана, тиха, мов тінь. Вона пішла за чоловіком у далеке село, і я бачила її рідко. Коли приїжджала, була чужою, наче з іншого світу. Коли я захворіла, вона не приїхала. Сказала — власні клопоти. Я зрозуміла: я їй більше не потрібна.
Четвертий — Василь. Він був схожий на мене — працьовитий, відданий. Разом ми лагодили хату, разом святкували Різдво. Але потім у нього з’явилася своя родина, і я стала для нього лише частиною минулого. Він перестав приходити, перестав дзвонити. На запитання відповідав: «Все добре, мамо. Просто час іде».
А наймолодший — Андрійко. Він тримався довше всіх. Поки був маленьким, ми жили душа в душу. Але потім він поїхав до Львова вчитися, знайшов роботу. Обіцяв, що не покине, що бу
