Оксана вже другий годину сиділа в черзі до баби Галі. Ця знахарка була останньою надією для молодої жінки. Кілька років поспіль вона намагалася виносити дитину, але з незрозумілих причин їй це не вдавалося.
«Навіть не знаю, що вам сказати Аналізи чудові, жодних патологій немає», розвела руками лікарка.
«Але ж має бути якесь пояснення! Якщо я абсолютно здорова, чому не можу народити?» не розуміла дівчина.
«Не знаю. Медицина тут безсила. Може, до церкви сходите» тихо промовила лікарка.
Оксана з Олегом були одружені пять років. У молодої пари було все: достаток, окреме житло, любов і взаєморозуміння. Не вистачало лише одного дитячого сміху у великому затишному домі.
Жінка й раніше підозрювала, що на них із чоловіком лежить прокляття, а після слів гінекологині лише переконалася у своїх здогадах.
«Церква це добре, але у твоєму випадку допоможе лише ворожка!» порадила подруга, накидавши адресу. «Їдь, не роздумуй. Чим швидше, тим краще!»
Нарешті черга дійшла до Оксани. Вона несміливо переступила поріг невеличкої хатини. Побачивши перед собою худувату, привітну стареньку в білому хустці та вишиваній сорочці, жінка посміхнулася. Оксана ніколи не відвідувала таких людей, тому уявила собі, що знахарка буде страшною як мінімум з іклами та чорним котом на плечі.
Здоровенькі були, доню! Сідай ось тут, біля ікони, промовила баба Галя приємним, мяким голосом.
У мене така проблема не втримавшись, Оксана розплакалася.
Все знаю, серденько. І допоможу, чим зможу, спокійно відповіла знахарка.
Жінка слухняно сіла на мякий стілець біля великої ікони Божої Матері. Старенька почала читати молитву й водити свічкою навколо Оксани. Уся процедура тривала близько двадцяти хвилин. Потім баба Галя сіла навпроти, взявши її за руку.
Ти не зможеш народити. Потрібно відмолити прокляття, яке з дитинства на тобі, сказала вона спокійно.
Яке прокляття? Хто міг мене проклясти? Я нікому нічого поганого не робила
Ти ні. Але твоя мати взяла на душу страшний гріх, а ти за нього розплачуєшся, пояснила знахарка.
Та це ж несправедливо! Моєї матері давно немає, чому я повинна відповідати за її гріхи? не розуміла Оксана.
Це закон всесвіту! Ми безсилі перед ним
Ви мені допоможете? із надією запитала жінка.
Ні. Я тут безсильна. Якби в тебе була, наприклад, порча чи пристріт, але це ні, похитала головою баба Галя. Тобі треба дізнатися, перед ким так провинилася твоя мати, і спробувати спокутувати її провину. І найголовніше не забувай щиро молитися, не тільки за себе, а й за своїх ворогів.
Дякую, прошепотіла Оксана.
Вона сіла в авто та подзвонила чоловікові.
Олеже? Мене не буде сьогодні. Треба терміново до тітки заїхати. Пізніше, любий. Усе пізніше.
Оксана завела машину й поїхала до села.
Оксанко! Чому без попередження? Я б і лазню протопила! зраділа тітка Марфа.
Я не просто так, перебила Оксана. Ти мусиш розповісти мені правду. Що наробила моя мати? За що я розплачуюся? За які гріхи?!
Звідки тобі це? збентежилася тітка.
Оксана розказала про візит до ворожки, переказала всю розмову.
Хто б міг подумати Гаразд, слухай
Марфа розповіла племінниці, що її мати, Софія, була першою красунею на селі. За нею сваталося чимало хлопців, але дівчина покохала одруженого. Без жалю сумління Софія забрала Василя з сімї. Покинута дружина, Наталія, залишилася сама з немовлям на руках.
Бідна жінка дуже важко переживала втрату чоловіка. Дійшло до того, що Наталія прийшла до Софії й, повзаючи на колінах, благала повернути їй чоловіка. Горда красуня вигнала нещасну й насміхалася.
Перш ніж піти, Наталія у відчаї вигукнула страшне прокляття на Софію та її ненароджених дітей
І що було далі? із жахом прошепотіла Оксана.
Твоя мати вийшла заміж за Василя, потім народилася ти. Але, як тобі відомо, довго жити їм не судилося. Пішли один за одним. Прям містика якась. Прокляття Наталії, мабуть, спрацювало. А зараз ти не можеш народити тітка розвела руками й голосно заридала.
Скажи, ця Наталія досі живе в селі? Хочу попросити в неї пробачення за гріхи матері.
У Наталії теж не все добре Незабаром жінка зїхала з глузду. Спочатку була спокійною, безневинною Але одного разу вчепилася в першого зустрічного, люди ледве відтягли її. Після цього Наталію відправили до психлікарні, а сина, Віталіка, до інтернату.
Віталік уже дорослий? Він на пару років старший за мене. Виходить, він мій брат по батькові? здогадалася Оксана.
Так. Тільки й у нього доля не склалася важ
