Казала мамі, що вчуся, але насправді працювала, щоб оплачувати її хіміотерапії.
Щодня прокидалася о пятій ранку, щоб встигнути на першу роботу. Поки тихенько збиралася, чула, як мати кашляє у сусідній кімнаті. Той кашель розривав мені серце, і з кожним днем він ставав слабшим.
Ти вже йдеш, доню? питала вона з ліжка, коли я заглядала попрощатися.
Так, мамо. У мене рані пари в університеті, брехала я, вимушено посміхаючись. Стипендія покриває все, памятаєш? Не хвилюйся.
Її очі світилися щоразу, коли я згадувала про «навчання». Це було єдине, що заспокоювало її серед болю.
Я так пишаюся тобою, Марічко. Моя донька стане лікарем, шепотіла вона, а я ковтала сльози, щоб не розплакатися.
Насправді я ніколи не переступала порогу університету. Ця «стипендія» була моєю вигадкою. Я працювала з шостої ранку до другої дня в кавярні, а з четвертої до одинадцятої вечора прибирала офіси. Все заради тих грошей на ліки, які страхівка не покривала повністю.
Одного вівторка, коли розносила каву в лікарні, де мама лікувалася, до мене підійшов лікар Коваленко.
Марічко? Ти ж донька пані Олени, так?
У мене похололо в грудях. Так, докторе. З мамою все гаразд?
З нею все добре, не бійся, він усміхнувся. Але мені потрібно з тобою поговорити. Можеш присісти на хвилинку?
Ноги затремтіли. Це щодо оплати? Я обіцяю, на цьому тижні внесу все, що треба
Не про це, перервав він лагідно. Твоя мати розповідала, що ти вчишся на медика за повною стипендією.
Я відчула, що земля йде з-під ніг. Я докторе, я можу пояснити
Марічко, я працюю в цій лікарні вже пятнадцять років. Знаю всіх студентів-медиків у місті, він подивився на мене з розумінням. А ти вже кілька місяців бігаєш тут, працюючи без відпочинку.
Сльози котилися по обличчю. Будь ласка, не кажіть мамі. Це єдине, що тримає її. Якщо вона дізнається, що я кинула навчання заради неї
Я їй нічого не скажу, запевнив він. Але хочу допомогти. У мене є звязки в університеті. Ми зможемо зробити так, щоб твоя брехня стала правдою.
Я не могла повірити. Докторе, у мене немає грошей на
Навчання вже оплачено. Внесок теж. Просто прийди завтра о восьмій на медичний факультет. Я розповів деканові про твою ситуацію, він мій старий друг.
Я не могла вимовити слова, лише плакала, як дитина.
Чому ви робите це для мене? прошептала я крізь сльози.
Тому що я бачив, як ти піклуєшся про матір. Тому що працюєш вісімнадцять годин на день без скарг. І тому що такі, як ти, заслуговують на шанс здійснити мрії, які довелося відкласти, він поклав руку мені на плече. До того ж, світові потрібні такі лікарі, як ти.
Тієї ночі я повернулася додому з повним серцем надії. Мама не спала, чекала, як завжди.
Як сьогодні в університеті, доню?
Вперше за багато місяців моя усмішка була щирою. Дуже добре, мамо. Завтра починаю нові предмети. Це буде чудовий рік.
Ти виглядаєш інакше, Марічко. Ніби світишся.
Бо тепер я відчуваю, що все буде добре, мамо. Все буде добре.
Загортаючи її в ковдру, я зрозуміла: іноді найболючіша брехня стає найпрекраснішою правдою. А ще що на світі є ангели в білих халатах, які зявляються саме тоді, коли вони найбільш потрібні.
