Хоча Лада була чудовою невісткою і дружиною, вона зруйнувала не лише свій шлюб, а й саму себе.
Лада сирота, виростала в дитячому будинку на околиці Чернігова. Одружилася вона досить рано, щойно виповнилося вісімнадцять. Вона зовсім не уявляла, що таке бути дружиною і як живуть у справжній сімї, бо навіть не мала товаришок, які б уже були заміжні. Потрапивши в квартиру чоловіка на Оболоні, вона жадібно вбирала кожен натяк і настанову щодо того, як повинна поводитися ідеальна дружина. Головним джерелом знань стала для неї свекруха Галини.
Лада, звісно, наслухалася байок про лукавих свекрух, але й гадки не мала, що та може бути для неї матірю, якої їй так не вистачало, і побажає їй добра. У чомусь Лада виявилася права, бо свекруха справді не мала поганих намірів просто якось так сталося… Свекруха з химерним завзяттям навчала її домашнім премудростям і зокрема сказала: «Це завжди дружина винна в зрадах чоловіка».
Чому так? Лада колись думала, що винен лише той, хто зраджує. Виявилося, життя малює інші сценарії. Дружина винна, бо, мовляв, занехаяла себе й перестала приваблювати чоловіка. Свекруха радила невістці навіть у шістдесят мати осину талію, тож Лада записала собі в зошит: «Не гладшати», та пішла записуватися на шейпінг в найближчий спортзал.
Лада й так була струнка, але, боячись набрати вагу, почала себе обмежувати в їжі. Вивчивши цей урок, свекруха кинула нову перлину: «У нормальній сімї всі працюють, і чоловік, і жінка».
Лада й не думала сперечатись, бо їй і самій кортіло стати до роботи. Вона ладна була братись за будь-що. Якось спитала у свекрухи, як правильно чинити, якщо доведеться йти у декрет. Галина відповіла: «Декрет твоя головна тема! Як проживеш цей час сама думай!»
Лада не занотувала цю науку, але коли через кілька років таки пішла в декрет, то підробляла півставки нянею в сусідньому дворі. Лада була задоволена, але чоловік і свекруха почали бурчати: грошей дуже вже мало.
Думала дівчина: «Що як витрачу власні гривні на перукарню?» Та тут новий прислів: «У декреті до прикрас нема діла! Повернешся на роботу зробиш зачіску, нафарбуєшся. А зараз економ!»
Лада всі зароблені гривні віддавала чоловікові. Тільки коло дітей із року в рік тягнувся тонкий невидимий шлейф свекрушиних сентенцій: «Добра жінка все має робити сама!»
Так і крутилася Лада. На ногах ледь трималася, а вся хатня робота на ній: приготувати, підімити, прати. Запаморочення стали звичкою. Часто, коли останню дитину вкладала спати о девятій вечора, йшла ще варити, прати, витирати пил, готувати їжу на завтра. У цей час чоловік десятки разів дрімав на дивані бо ж працював і дуже втомився.
Те, що Лада опинилася у лікарні було цілком природньо. Вона не зважала на спалахи болю, пропускала тривожні дзвіночки серйозної хвороби. Пробула у палаті понад два тижні, а чоловік із свекрухою не заглянули навіть на хвилинку. Ладі пощастило: з собою був телефон, тож вона зателефонувала подрузі Оксані, та принесла їй усе необхідне. Вийшовши з лікарні, Лада одразу подала на розлучення.
