“Хочеш мого чоловіка? Твій!” промовила дружина з усмішкою до незнайомки, що з’явилася біля її дверей.
“Зачекай хвилинку, Олесю! Хтось дзвонить у двері. Передзвоню, як дізнаюсь, хто там і що треба”, сказала Наталя неохоче, перериваючи телефонну розмову з подругою дитинства. Олеся якраз із жартівливими деталями розповідала про святкування дня народження свекрухи, а Наталя реготала, ніби дивилася комедійне шоу.
Вона підійшла до дверей, подивилась у вічко й здивувалась. Чекала побачити сусіда адже стороннім не так просто потрапити до їхнього охоронюваного будинку. Але за дверима стояла молода жінка з дивним виглядом, яку Наталя ніколи раніше не бачила.
Вирішила не відчиняти краще уникати розмов із незнайомцями, тим більш у часи, коли шахраї виходять на «полювання». У Наталі було правило: ніяких бесід із випадковими людьми. Вони полюють на довірливих, але вона до таких не належала.
Вона вже збиралась продовжити розмову з Олесею, але дзвінок повторився. Незнайомка наполягала вона чула, що хтось є вдома, і була рішуча отримати відповідь.
Наталя була сама її чоловік, Тарас, пішов до друга допомогти з роботами у дворі. Вона знову підійшла до дверей і уважніше розглянула жінку.
Щось у ній здавалося дивним і водночас жалюгідним, але не страшним.
«Що найгірше може статись, якщо я відчиню і попрошу її піти? Потім зможу спокійно продовжити вихідний», подумала Наталя. «Мабуть, заблукала або хоче щось продати».
Рішуче відчинивши двері, Наталя побачила, як жінка в коридорі випросталась і нервово поправила волосся перед тим, як заговорити.
“Доброго дня! Ви Наталя?” запитала вона, тереблячи шарф на шиї. “Хоча, звісно ж ви навіщо я взагалі питаю?”
«Оце так інтрига», подумала Наталя. «Шахраї тепер імена знають. Прогрес налицо».
“Хто ви і що вам треба? Ви вже п’ять хвилин тут. Я вас не запрошувала, тож кажіть, що маєте, або йдіть!” сказала вона різко.
“Тарас вдома?” несподівано запитала незнайомка.
«Оце поворот!» здивувалась Наталя. «І чоловіка мого знає. Підготовка на висоті».
“Ви до Тараса?” запитала вона, хоча хотіла сказати зовсім інше.
“Ні, я прийшла поговорити з вами. Але якщо Тарас вдома, мені буде складніше”, відповіла жінка з дивною щирістю.
“Складніше? В чому справа?” зацікавилась Наталя.
“Його немає. Що вам треба?”
“Може, зайдемо? Дивно обговорювати такі речі у коридорі”, запропонувала незнайомка сміливіше.
“Анітрохи! Я вас не знаю й не запрошую до себе. Кажіть швидше”, відрубала Наталя.
“Ви справді хочете, щоб я розповіла про мої інтимні стосунки з Тарасом тут, де кожен сусід почує?” усміхнулась жінка іронічно.
“Що?! Які стосунки?” скрикнула Наталя голосніше, ніж планувала.
“Наталко, у вас усе гаразд? Чого ви кричите?” почулось іззаду. Це була сусідка, пані Коваленко, яка щойно вийшла з ліфта.
“О, доброго дня! Усе чудово. Як погода?” спробувала відволікти увагу Наталя.
“Схоже, дощить буде”, відповіла сусідка, але не поспішала йти, цікавлячись, що відбувається.
“Заходьте”, неохоче сказала Наталя, кивнувши незнайомці.
Увійшовши, жінка оглядала квартиру, зупиняючись поглядом на різних речах.
“У вас п’ять хвилин. Говоріть”, Наталя перегородила їй шлях у вітальню. “Ми не в музеї”.
“Мене звати Маряна”, почала жінка, знімаючи шарф і пальто. “Ми з Тарасом закохані”.
“О, який кліше! Нічого оригінальнішого не знайшла?” перебила її Наталя з саркастичною посмішкою.
“Що тут кліше? Люди закохуються буває. Ви не перша дружина, від якої чоловік пішов”, впевнено відповіла Маряна, намагаючись пройти далі.
“І ви певні, що він уже не любить мене, а любить вас?” продовжувала Наталя з тим же усмішеним спокоєм.
“Абсолютно! Інакше я б не прийшла”, гордо сказала Маряна.
“Проблема в тому, що мій чоловік нікого не любить. Він не вміє. Тож ви помиляєтесь, рибко”, спокійно констатувала Наталя.
Маряна вже збиралась щось відповісти, як раптом двері відчинились, і на порозі з’явився Тарас.
“Маряно? Ти що тут робиш у суботу? Щось із роботою?” спитав він, збентежено озираючись.
“Ні, вона тут заради тебе”, сказала Наталя, із задоволенням спостерігаючи за ситуацією.
“Заради мене? Що ти маєш на увазі? Щось трапилось?”
“Ні, любий. Вона прийшла забрати тебе. Назавжди”, пояснила Наталя з іронією.
Маряна, явно збентежена, швидко натягнула пальто і попятилась до дверей.
“Вже йдеш? А як же Тарас? Хіба не заради нього прийшла? Чесно кажучи, я тільки за, щоб він поїхав з тобою”, жартувала Наталя, дражня
