О, Соломіє, добрий день! До мами завітала? гукнула сусідка з балкона.
Добрий день, пані Ганно. Так, до мами.
Поговори б із нею, зітхнула жінка. Зовсім інша після розлучення, бідолашна.
Що ви маєте на увазі? напружилася Соломія.
У мене проблеми зі сном, прокидаюся рано. Бачила її одного ранку, десь о пятій, виходила з таксі. І виглядала мяко кажучи, не як завжди. Можливо, трохи пяна. Усі сусіди вже шепочуться. В її віці! І навіщо вона вигнала твого батька? Так, провинився, та хто без гріха? Стільки років разом а тепер розлучатися, це ж дурість.
Дякую, пані Ганно, промовила Соломія, ковтаючи слину. Поговорю з нею.
І з цими словами поспішила до дому. Її мати справді вигнала батька півроку тому, після того як спіймала його на зраді. Соломія благала її не поспішати усе можна виправити. Але мати була рішучою. І що найдивніше не впала в депресію, як очікувалося, а навпаки, зажила на повну. Нові сукні, танці, бари, подруги речі, яких раніше в неї не було.
Соломії було важко це прийняти. Вона сама збиралася заміж, планували дітей. А її мати у барі до ранку? Якою вона буде бабусею? Як представити її свекрусі, якщо одна вязатиме пледки, а інша веселитиметься в клубах?
Коли вона зайшла в дім, мати вийшла назустріч із чайником у руках та широкою посмішкою. Одягнена не у здрантявилий халат, а в сучасний бежевий костюм. Манікюр, педикюр, нарощені вії видно було, що вона насолоджується життям.
Ну, як там Олег? запитала вона, розставляючи чашки.
Усе добре, відповіла Соломія, намагаючись стримувати тон. А ти?
Чудово! Вчора з подругами засиділися в барі аж до ранку. Танцювали, потім караоке. Як же весело було!
Пані Ганна мені все розповіла, похмуро вставила Соломія. Що ти повернулася о пятій ранку і виглядала пяною.
Мати засміялася.
Ну а що ти думала? У барі чай пити?
Соломія не витримала.
Мам, ти не вважаєш, що це занадто?
У чому сенсі?
Ну мяко кажучи, тобі вже не двадцять. Які танці, які клуби? Ти ж маєш бути прикладом. Ти ж будеш бабусею!
Я жінка, яка нарешті вільна. Не буду жити за чиїмось сценарієм.
Але ти стільки років прожила з татом! Як можна так легко про це забути?
Мати замовкла, потім спокійно, але рішуче сказала:
Твій батько зрадив мені. Це не помилка, а свідомий вибір. А я більше не хочу бути тільки служкою. Я хочу жити. Для себе. Я жила для родини стільки років. Тепер роблю те, що хочу.
Але тобі ж майже пятдесят!
І що? Я не зобовязана старіти за розкладом.
Соломія зрозуміла, що зайшла далеко.
Вибач, я не хотіла тебе образити. Просто мені не байдуже.
Якщо тобі соромно за мене, не запрошуй на весілля. Але знай: я не сховаю сиве волосся під хусткою і не вдягну широкі сукні. Я буду танцювати і, можливо, навіть фліртувати. Мені добре.
Ні, мам, я хочу, щоб ти була там. Просто
Просто тітці Ганні це не подобається? Що ж, нехай. Я нарешті живу.
Повернувшись додому, вона розповіла все нареченому.
Не знаю, як до цього ставитися.
Олег засміявся:
А я вважаю, що твоя мама молодець. Не впала в дересію, а обрала життя. Бути щасливою це не злочин.
На вихідних Соломія подзвонила матері.
Мам, давай сходимо в SPA, а потім у бар з живою музикою?
І тобі не буде за мене соромно?
Скажу, що ти моя старша сестра, зі сміхом відповіла Соломія.
Тоді домовилися. Але знай ми не підемо рано.
Той день став переломним. Соломія вперше зрозуміла, яку внутрішню силу має її мати. І що, можливо, варто вчитися в неї бути собою. Жити не «як треба», а як відчуваєш.
