О, Соломіє, привіт! Ти до мами? гукнула сусідка з балкона.
Добрий день, пані Галино. Так, до мами.
Поговори з нею, зітхнула жінка. Вона зовсім інша після розлучення, бідолашна.
Що ви маєте на увазі? напружилася Соломія.
У мене проблеми зі сном, прокидаюся рано. Бачила її одного ранку, десь о пятій, виходила з таксі. І виглядала мяко кажучи, не як зазвичай. Можливо, навіть трохи пяною. Усі сусіди вже шепочуться. У її віці! І навіщо вона вигнала твого батька? Так, він помилився, але хто без гріха? Стільки років разом а тепер розлучитися, це ж дурість.
Дякую, пані Галино, промовила Соломія, ковтаючи слину. Я поговорю з нею.
З цими словами вона поспішила додому. Її мама справді вигнала батька півроку тому, після того як зрадив. Соломія благала її не поспішати усе можна виправити. Але мама була рішуча. І найдивніше не впала в депресію, як можна було очікувати, а навпаки, жила на повну. Нові сукні, танці, бари, подруги те, чим вона ніколи не займалася раніше.
Соломії було важко змиритися. Вона сама збиралася заміж, планували дітей. А її мати у барі до ранку? Якою бабусею вона буде? Як представити її свекрусі, якщо одна вязатиме пледки, а друга гулятиме по клубах?
Коли вона зайшла в будинок, мама вийшла назустріч із чайником у руках і широкою посмішкою. Одягнена не в поношений халат, а в елегантний бежевий костюм. Манікюр, педикюр, нарощені вії видно було, що вона насолоджується життям.
Ну, як там Олег? запитала вона, ставлячи чашки на стіл.
Усе добре, відповіла Соломія, намагаючись стримувати тон. А ти як?
Чудово! Вчора з дівчатами гуляли до ранку в барі. Танцювали, потім караоке. Як же весело було!
Пані Галина мені все розповіла, похмуро втрутилася Соломія. Що ти приїхала о пятій ранку і виглядала пяною.
Мати засміялася.
Ну а що ти хотіла? У барі чай пити?
Соломія не витримала.
Мамо, ти не вважаєш, що занадто?
У чому?
Ну, мяко кажучи, тобі вже не двадцять. Які танці, які клуби? Ти ж маєш бути прикладом. Ти ж будеш бабусею!
Я жінка, яка нарешті вільна. Не буду жити за чужим сценарієм.
Але ж ти стільки років жила з татом! Як можна так легко про все забути?
Мати замовкла, потім спокійно, але твердо сказала:
Твій батько мене зрадив. Це не помилка, а свідомий вибір. А я більше не хочу бути тільки покірною служницею. Я хочу жити. Для себе. Стільки років я жила для родини. Тепер роблю те, що хочу.
Але тобі ж майже пятдесят!
І що? Хіба я повинна старіти за розкладом?
Соломія зрозуміла, що зайшла далеко.
Вибач, я не хотіла тебе образити. Просто хвилююся.
Якщо тобі соромно за мене, не запрошуй на весілля. Але знай: я не сховаю своє сиве волосся під хусткою і не вдягну мішкувату сукню. Я буду танцювати і, можливо, навіть фліртувати. Мені добре.
Ні, мамо, я хочу, щоб ти була там. Просто
Просто тітка Галина не схвалює? Що ж, мені байдуже. Я нарешті живу.
Повернувшись додому, вона розповіла все нареченому.
Не знаю, як до цього ставитися.
Олег засміявся:
Я вважаю, твоя мати молодець. Не впала в розпач, а обрала життя. Бути щасливою це не злочин.
На вихідних Соломія подзвонила матері.
Мам, давай сходимо в SPA, а потім у бар з живою музикою?
І тобі не буде за мене соромно?
Скажу, що ти моя старша сестра, засміялася Соломія.
Тоді домовилися. Але знай, ми не підемо рано.
Той день став переломним. Соломія вперше зрозуміла, яку внутрішню силу має її мати. І що, можливо, варто в неї вчитися бути собою. Жити не «як треба», а як відчуваєш.
*Сьогодні я зрозумів: щастя не має віку. Іноді треба просто перестати боятися жити.*
