Кілька місяців тому я почав викладати контент у соціальні мережі. Не тому, що прагнув стати популярним чи шукати уваги. Просто мені це подобалось. Мені до душі знімати рецепти, показувати дрібниці нашого життя з донькою Софією, ділитись простими моментами нашої оселі. Нічого постановочного чи професійного. Звичайні відео з кухні або вітальні, поки займаюсь буденними справами.
З самого початку моя дружина Марія почала помітно нервувати. Спершу це були прості натяки: навіщо я цим займаюсь, кому це потрібно, для чого викладати відео. Відповідав, що мені це як віддушина, мені приємно цим займатись, ні на що не сподіваюсь. Але вона інакше бачила це.
Одного разу вона просто сказала: я це роблю, щоб привернути увагу інших жінок, щоб їм подобатись, щоб вони мене бачили. Мовчав, бо не розумів, звідки це взялося: мої відео це їжа, дитячі обіди, рецепти, які вийшли смачними. Не танцюю, не показую себе, все максимально скромно.
Найбезглуздніше підписників у мене всього 99. Девяносто девять. Половина з них родина: двоюрідні сестри, тітки, друзі зі школи. Я їй це сказав, показав профіль, коментарі. Але все одно для неї не це головне, а наміри. Казала: «Ти щось шукаєш».
Почалися сварки. Щоразу, коли брав телефон зняти щось, вона дивилася з підозрою. Якщо викладав відео питала, хто його переглянув. Якщо хтось лишав емодзі трактувала як флірт. Якось навіть попросила показати приватні повідомлення, хоч там нічого не було. Сказала, що це ніби прояв неповаги до неї як до дружини.
Дійшло до того, що я перестав знімати спокійно. Думав двічі перед кожною публікацією. Відчував постійний погляд за спиною. Те, що починалось як захоплення, стало приводом для напруги. Вона твердить, що я змінився, що хочу «виділятись». А я відчуваю, що не можу робити нічого, не будучи неправильно зрозумілим.
І досі викладаю мало, не тому, що не хочеться, а тому, що кожен допис ризик почати чергову сварку.
Що мені робити?
