Знаєш, кілька місяців тому я почала вести свій профіль в Інстаграмі викладаю там різні штуки. Я не заради слави чи щоб збирати вподобайки. Просто мені це по кайфу. Люблю ділитися рецептами борщу, вареників, показувати моменти з нашої повсякденності з дочкою Соломією, трохи домашньої атмосфери без постановок, без фільтрів. Найчастіше знімаю прямо на кухні, як закручую помідори чи роблю сніданок, або з вітальні під час ігор.
Та коли я тільки почала це все, мій чоловік, Іван, одразу став якось нервовий. Спочатку обходилось жартами типу: “І що ти то робиш?”, “Кому ти там цікава?”, “Навіщо тобі ці сторіз?”. Я пояснювала, що для мене це просто віддушина розслабитися між справами, але він явно сприймав це не так.
Якось увечері прямо заявив: “Ти це все для того, щоб на тебе дивились інші чоловіки. Щоб ти їм подобалась”. Мені й слова не було що відповісти ну де він таке взяв? Я ж показую рецепти, обіди дитини в школу і т.д., не знімаю себе в купальнику, не кручуся перед камерою, не показую нічого зайвого.
Смішно те, що у мене 99 підписників. Реально, девяносто девять. Половина з них моя рідня: двоюрідні брати, тітки, подруги ще з ліцею. Я йому це все показала і профіль, і навіть коментарі, де мені пишуть щось на кшталт “Крутий рецепт, Соня!” чи “Передай Соломійці привіт!”. Але його це не переконало. “Не у підписниках річ, а в твоїх намірах”, каже. “Ти все одно чогось хочеш”.
Тепер тільки беру телефон, щоб щось сфоткати, бачу, як він спостерігає. Залила відео питає: “Хто вже подавився цим?”. Побачить смайлик у коментарях одразу натякає, ніби то хтось фліртує. Одного разу навіть попросив показати особисті повідомлення, а їх у мене взагалі немає. Сказав, що я не поважаю його, якщо веду себе так.
Я вже й не знімаю, як раніше. Задумуюсь сто разів перед тим, як щось викласти. Відчуття таке, ніби за мною слідкують. Наче щось, що мені приносило радість, стало причиною напруги вдома. Каже, що я змінююсь, що стала “любителькою виставлятись”, а я й сама відчуваю боюся зробити щось не так, бо все сприймається криво.
Зараз вже майже нічого не викладаю. Не тому що не хочеться, а тому що кожна історія перетворюється на черговий спір. Аж не знаю, що з цим робити.
