Лада затишно влаштувалась на дивані в кавярні, чекаючи на своє замовлення, насолоджуючись улюбленим капучіно та еклером перед робочим днем. Вона часто заходила сюди, щоб підняти настрій кавою та солодощами перед офісом. За вікном падав сніг. Вона з задоволенням ковтнула гарячий капучино. Навпроти сиділи дві дівчини, схоже, подруги.
Слухай, недавно натрапила на колишню дівчину мого екс. Ну, серйозно, ані лице вродливе, ані щось таке. Що він у ній знайшов?
Може, вона чудові вареники ліпить? Або, може, у ліжку дива творить? зі сміхом відповіла подруга.
Та годі тобі! Глянь на її фото у фейсбуці. Лицем точно не блищить.
Дівчата засміялися, а Лада завмерла. Вона згадала, як у сім років почула мамині слова, які та сказала батькові: «Ну, наша Ладуся не красуня, хоч працьовитістю нехай пишається».
Доросла Лада ретельно доглядала за своєю зовнішністю. Але як би вона не старалася, все одно відчувала себе недостатньо гарною. Мама часто говорила: «Тримайся, доню. Якщо не красою, то розумом зачаруєш. Вчися, старайся, щоб сама не лишилася».
У школі соромилася своєї невиразної зовнішності та хлопячої фігури. В університеті навчилася стильно одягатися і фарбуватися. Навіть знайшла хлопця. Але чомусь він дозволяв собі жарти про «плоску дупу» і «велику ногу». Лада зрозуміла: навіть якщо вона розумна, навряд чи хтось її полюбить. Змирилася і жила далі.
Випивши каву з десертом, вона поквапилася на роботу. На обіді треба було заскочити до подруги, годувати кота й поливати квіти. Оля поїхала на пару тижнів у Туреччину, а її чоловік рідко бував вдома. «Якщо раптом зустрінуться, він навіть не подивиться на Ладу», подумала Оля й спокійно поїхала у відпустку.
Прийшовши до подруги, Лада першим ділом насипала їжі сонному коту Мурчику, а потім взялася за квіти. У сусідній кімнаті грала музика. Дівчина впізнала мелодію й почала підспівувати: «Світить чужа зірка, знову далеко від дому» І раптом у квартирі стало так добре. В цій пісні. Серед квітів. Вона відчувала себе легкою й ніби літала. Не помітила, як почала танцювати, милуючись квітами і собою.
Раптом почулися голоси.
Лада обернулася й побачила двох чоловіків. Олег! Чоловік Олі. І ще хтось. Обоє виглядали здивованими. «Який сором!» подумала дівчина.
Ладо, привіт. Це мій друг Ігор. Зайшли забрати документи. Ти так гарно танцювала, що ми не могли відірвати очей. Вибач, якщо перервали.
Я мене Оля попросила
Лада кинулася до дверей і не помітила під ногами кота. Спіткнувшись, вона впала на підлогу. Очі потьмяніли.
Прийшла до тями вже в лікарняній палаті.
Вітаю. Як почуваєтеся? Я Віка, ваша сусідка. У вас легкий струс, але лікар сказав все гаразд. Вас відвідав курєр і один молодий чоловік з квітами, привітно посміхнулася дівчина.
Дякую, ледь промовила Лада.
Вона обережно підвелася, підійшла до вікна й відкрила пакет. У ньому були фрукти, сік і улюблені еклери. Мабуть, від Олі та її чоловіка.
Дістала квіти й побачила записку. *«Ладо, вітаю. Такій чарівній дівчині, як ви, не місце в лікарні. Запрошую на виставку квітів. Відмова не приймається. Ігор».*
Лада притулила обличчя до білих хризантем, заплющила очі від щастя й кинулася обіймати сусідку по палаті
Краса не завжди має бути яскравою й помітною. Кожна дівчина має свою красу. Іноді вона тепла й йде зсередини.
