Зрадниця чоловіка була надзвичайно красива. Якби вона була чоловіком, він би одразу ж обрав її. Ви знаєте, є жінки, які чітко усвідомлюють свою цінність: ходять прямо, у гідному вбранні, дивляться в очі, слухають до кінця. Їх не квапить, вони не роблять різких жестів, не вишукачують плечі і не підкреслюють груди, лише зберігають королівську спокійність і ніколи не втрачаються в натовпі.
І вона, ймовірно, обрала її саме тому, що була її антиподом. Адже сама Марія була протилежністю: завжди в бігу, підвищувала голос дітям і чоловікові, випадково викидала речі з рук, не могла зібратись ні з чим, на роботі завжди запізнювалась, а керівники були невдоволені. Вона носила лише штани і футболки чи светри, бо хто захоче стояти у сукні чи блузі? Вона навіть не памятала, коли останній раз прала плаття чи мереживо. Лише новітня пральна машина звільняла її від клопоту прасування.
Азартниця ж була бездоганною: статура, хода, довгі ноги, густе волосся, ясні очі, красива обличчя просто окрилювала уяву. З того моменту, як Марія її побачила, спокій вже не повертався. Це сталося під час службової поїздки в один із віддалених районів Києва. Втомлена і голодна, вона випадково зайшла в кав’ярню «Зелений листок». Усього один куток був вільний, і вона сіла, піднявши погляд над меню. Ніщо не здивувало її вона впізнала чоловіка, що сидів за нею, і, озирнувшись, побачила його разом із жінкою.
Він притиснув руки до долонь, довго цілуючи пальці. Здавалося, ніби це був живий портрет: пальці пахли базиліком. Він підняв погляд, намагаючись сховати свій подив, адже жінка явно виділялась.
У Марії прокотилася дивна хвиля. Це схоже на опік: на шкірі залишаються червоні сліди, і ти знаєш, що боляче буде через мить, а покищо живеш у очікуванні. Ти намагаєшся зітхнути, щоб полегшити рану.
Біль мала прийти, а всередині залишився порожній простір. Нічого більше.
Чоловік, Олександр, прийшов додому вчасно. Зазвичай він спокійний і врівноважений. Марія ж часто розіпалась від емоцій, була імпульсивна. Олександр був поміркованим, з гарним почуттям гумору, в протилежність їй.
Весь вечір вона хотіла запитати його прямо: «Як же так, коханий? Що сталося з тією зрадницею? Я бачу її в «Зеленому листку», вона дуже красива, я б не залишила це без уваги». Вона бачила, як на його чоло стікає піт, як червоніє лице, і як він намагається залишитися спокійним.
Вона могла б продовжити: «Добре, а тепер? Чи варто дітям її знати? Чи ми маємо шукати нову квартиру, чи я переїду до вас?» Олександр нічого не сказав. Як завжди, він обійняв її і швидко заснув біля неї.
Можливо, ще не дійшовши до інтимної частини, вона уявляла, як вони рухаються по ліжку, і сміялась у думках. Дивилася на це, немов жінка, що бачить зраду і продовжує вірити, що все можливо.
Вони, можливо, тільки на початку, коли ще лише погляди і серця билися в одному ритмі. Олександр знав, як сховатися, щоб нічого не зрадити ні поглядами, ні рухами.
Вона провалялася у сон, мріяла про яскраві квіти та незнайомих коханок у червоних сукнях.
Ранок настав, вона прокинулась з важкою головою, рухалась спокійніше, ніж зазвичай, і підготувала дітей до школи.
Протягом дня вона думала, що робити. Які кроки роблять жінки, коли ловлять чоловіка з іншою? Шукати в Google? Пошук нічого не дав. У неї не було плану. Жити далі?
Не треба було нічого шукати життя продовжувалось у звичному ритмі: Олександр повертався додому вчасно, без чужого парфуму на сорочці, діти смішно галасували, по неділях ходили в кіно. Той самий розклад, ті ж самі «пригоди» з коханками, іноді три рази на тиждень, якщо вдавалося помітити деталі.
Може, вона помилилася в кав’ярні? Ні. О 12:30 вона дзвонила йому, він не відповів. Вона зідшла в таксі, повернулася до того ж «Зеленого листка», сказала водієві, що чекає важливу посилку для роботи. Машина Олександра стояла навпроти. Вона бачила, як вони виходять і сідають у неї.
Вона попросила склянку води, зіграла телефонний дзвінок і крикнула: «Соромно вам! Я йду на роботу!»
Навіть тоді її не турбувало, що подумає таксист.
Коли дізнаєшся про коханку, життя крутиться. Розлучатися? Можна. Але як жити інакше? Терпіти? За кого і навіщо?
Вона згадала пару друзів, у яких чоловік теж мав коханку. Він ховався, брехав, а дружина все ж розкрила правду. Скарги, докази у телефоні, звинувачення в конкуренції.
Тоді муж говорив: «Я ніколи не брехав би. Якщо щось робиш, потрібно визнавати і вирішувати: розірвати з коханкою і залишитися з родиною, або піти, піклуючись про своїх».
Марія зрозуміла, що це посправжньому важко. Дати поради, не будучи в центрі подій, легко. Коли ж тебе кличуть зробити вибір і зберегти рівновагу, сміливість і спокій часто зникають.
Вона знову зайшла до тієї ж кав’ярні, сіла за їхній стіл. Коханка підняла здивовані очі. Олександр втиснув руки під стіл і мовчки стискав їх. Марія спостерігала. Коханка одразу зрозуміла, хто вона, можливо, і вже знала.
Олександр хотів говорити, але вона підняла руку: «Не те, що я не помітила. Це нічого незвичного. Таке трапляється. Але, будь ласка, подумайте, у нас є діти, квартира, батькистарші. Ви дорослі, ви справитесь». Вона піднялася, її нововипрасувана сукня виглядала чудово, хоча вона давно не носила таке.
Іноді сміливість це сказати правду і йти далі з гідністю, незважаючи на труднощі. Гідність жінки не вимірюється підборами чи випрасованими сукнями, а спокоєм, з яким вона збирає сили і продовжує жити. Це й є справжня сила: зберігати внутрішню рівновагу, коли навколо шторм.
